Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Давай залишимось ніким, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

1 000
0
12.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давай залишимось ніким" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 116
Перейти на сторінку:

- Я помітив. Поїхали.

– Куди?

– Додому. Чи чекатимеш, поки твій хлопець придумає щось?

Ні. Я не готова зараз чекати. Мені потрібно терміново в теплу машину, інакше завтрашній ранок погрожує почати з градусника та чаю з лимоном.

- Поїхали.

Обійнявши Тару і шепнувши їй, що наберу її пізніше, я повертаю їй вітровку, забираю свою сумку зі столика і прямую у бік паркування.

У кросівках хлюпає вода, з мене стікають струмки, залишаючи на доріжці вологий слід. Мабуть, я виглядаю, як мокра курка, але дивним чином вперше мене це не хвилює.

- А ти вже зі мною розмовляєш? – кидаю через плече Скайлеру, що йде за крок від мене.

– Я й розмовляв. Це ти грала у мовчанку.

- Тому що ти образив мене, - різко гальмую і обертаюся. У мені киплять емоції і рвуться на всі боки.

Скайлер підходить до мене впритул, не побоюючись за те, що його одяг може намокнути.

Я відчуваю тепло, що відходить від нього, зараз особливо добре. Мені холодно, а він такий гарячий. Великий. Закриває мене від вітру і дивиться так, що я на мить забуваю про холод. Тільки губи тремтять. Розумію це, бо він обводить їх серйозним поглядом.

- Я ж казав, що, можливо, ще не все втрачено, - каже без тіні жарти, а потім раптом схиляється і шепоче мені на вухо: - Твої губи вже такого насиченого синього, що, якщо їх поцілувати, ця синь передасться і мені.

Мурашки махом покривають усю поверхню шкіри, але цього разу винен не вітер.

Знаходжу його очі, на мить наче вилітаючи з власного тіла, а Скайлер раптом усміхається і підморгує мені.

- Ти вже не золота, ти синя дівчинка. Ідемо!

Видихаю напружено!

- Дурень!

1 ... 51 52 53 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай залишимось ніким, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"