Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

!

Готуйтеся до атаки!

!

Очікується, що вони прибудуть через п’ять хвилин!

.

Некроманти швидко віддавали накази один за одним.

.

Але, на загальний подив, першими прибули не заряджені кристалічні скупчення, а жуки в небі. Армія жуків нарешті пролетіла над армією нежиті в цей момент. Вони випустили пронизливий вереск і відразу ж почали пірнати в позицію Мадари.

Жуки розкрили свої кігті та зуби, врізаючись у нежить, як гостре лезо. Майже в одну мить фронт Легіону Чорної Чуми здригнувся.

У цей момент з оточення вирвався сріблясто-білий прапор Еруїна.

.

Прапор кружляв навколо правого крила армії кришталевого скупчення і повертався з боку пагорбів. Бланк подивився на сцену з урочистим виразом обличчя. Все скінчено. Перевага монстрів у повітрі надто очевидна. Нежить не може довго триматися

Шанс має бути, голосно сказала Інкірста.

Чи є ще шанс? Брандо смикнув за віжки і обернувся, щоб запитати.

.

Медісса на мить завмерла.

Що з тобою, Метиша?

?

Ні, нічого. Вираз обличчя Метиші був трохи дивним. Пане мій, що ти будеш робити?

.

Шанс ще є.

?

Брандо примружив очі і відповів: Якщо я зможу зупинити атаку армії кристалічних скупчень попереду, Інджирста, Метиша, ти знайдеш шанс?

Що ви сказали, пане Брандо? — голосно спитав Едні. Ми не можемо цього зробити.

Це не ми, це я. Брандо обернувся і урочисто запитав: Що буде?

.

Всі були приголомшені.

,

Бланк ковтнув і відповів: Якщо нежить зможе витягнути свіже військо

.

Нежить може витягнути свіжу армію. У цей час раптом зреагував Метіша. Її срібні очі блиснули незрозумілим світлом. Пане мій, якщо ти зможеш це зробити, ми зможемо виграти цю війну.

?

Метиша?

,

Пане мій, будь ласка, залиште командування полем бою пану Інкірсті. Я вірю, що він може зробити це добре, – твердо відповів Метіша.

.

Брандо глянув на принцесу Срібних ельфів.

.

Їхні очі зустрілися, наче їхні серця були пов’язані.

.

Тоді я залишу це вам.

.

Леді Дельфайн.

.

Дельфайн підвів на нього очі.

.

Захистіть себе.

Донька прем’єр-міністра була трохи приголомшена. Її очі блиснули незрозумілим світлом.

.

Брандо обернувся і взяв Одерфейса в руку. Повернувшись до них спиною, він сказав: Містере Інкірста, не підведіть нас.

Він затиснув живіт коня і змусив бойового коня прискоритися. Він трохи відкинувся назад і кинувся до центру поля бою.

!

Пане мій! Інджирста з недовірою подивилася на спину співрозмовника. Він пробурмотів: Ти дійсно змусив мене поглянути на тебе в новому світлі

.

Пане Інкірста, нагадав йому Метіша.

, ���

Міс Медісса, Інкірста знала, що принцеса Срібного Ельфа є довіреною особою Медісси, тому він обернувся і урочисто сказав їй: Сподіваюся, відтепер ми зможемо щасливо працювати разом. Ми будемо битися пліч-о-пліч

Ні, маленька принцеса похитала головою і посміхнулася. Ця війна належить вам, пане Інджирста. Вона мені не належить.

.

Майбутній Чорний Володар Мадари був приголомшений.

.

Армія блідої нежиті, темна земля і пурпуровий кришталевий океан. Три кольори переплелися під небом і повільно наближалися один до одного. Списи опускали рядами. Солдати нежиті не знали страху. Тільки полум’я вічної смерті танцювало в глибині їхніх очей.

Блискавка проносилася крізь хмари. З далекого неба падали метеорити довгими хвостами полум’я.

Але між двома різними кольорами в цей момент з’явився людина-Лицар.

Людина, кінь і довгий меч, що сяяв золотим світлом, пронизані між армією нежиті та хвилями кришталевих скупчень.

?

Хто це?

Лорди Нежиті були в паніці. Їхні панічні голоси то піднімалися, то спадали один за одним.

В її темних очах відбивалася постать чоловіка, що стояв прямо на коні. Вітер розвіяв його довге волосся і затріпотів у повітрі.

.

Вона стиснула губи і міцно тримала ртутний посох у своїй блідій руці. Вона не сказала ні слова.

.

Вона впізнала цю людину.

���

Все в пророцтві

.

Брандо затягнув віжки коня.

.

Він повернув голову коня і заблокував між армією нежиті та хвилями кришталевих скупчень. За рядами нежиті важких піхотинців, які відступали під атакою жуків-підковоносів, незліченні лічі і некроманти розгублено дивилися на цю сцену.

?

Чому тут з’явилася людина?

?

Що він тут робив?

?

Чи був він божевільним?

.

Але Брандо стояв спиною до них.

,

В його очах перед ним на горизонті з’явилася фіолетова лінія. Вона охоплювала все поле бою і швидко ставала все чіткішою. У потоці були монстри, які оголювали свої ікла і розмахували кігтями. Їх було десятки тисяч, сотні тисяч.

Він також хотів запитати себе, чи не збожеволів він, але чіткий голос у його серці підказав йому, що він може це зробити.

Тому що в його тілі резонував голос закону. Це була сила часу, простору і всього світу. Вони перепліталися між собою.

���

У цьому і полягала сила існування

.

Сила Сфери Стихій повністю резонувала.

.

Брандо підняв руку.

Над хмарами раптом з’явилася суцільна срібна мережа. Ця мережа поширилася спереду назад і миттєво охопила все поле бою.

Всі вражено підняли очі. Яскрава мережа відбилася в їхніх очах.

!

Сила мудреця!

.

Пролунав тихий хлопок.

.

Ртутний посох впав на високу платформу.

23.

Це 23 число. Будь ласка, проголосуйте наступного місяця, всі.

1300

Розділ 1300

,

Холодний вітер був схожий на лінію, проходячи через поле бою, гравій був як дим по темній землі, комір графського пальта гойдався в один бік, рука притискала його і розправляла.

,

Пурпуровий ґудзик нефритового мозку відбивав тонку лінію в небі, Брандо був як прямий спис на спині коня, звернений обличчям до всього цього. Прогримів сильний землетрус, дрібні кам’яні шматки рухалися горизонтально по твердій землі.

.

Світло в небі поступово тьмяніло, призахідне сонце пекло, випромінюючи останні сліди тепла.

.

Срібляста сітка простягалася з хмар позаду нього, над його головою, і простягалася вперед. Срібні імпульси світла каскадом йшли вперед, з’єднувалися один з одним, сітка за сіткою, виблискуючи.

,

Вітер розвіяв його довге волосся, темно-каштанове волосся пронеслося по щоках, пасмо за пасмом, вираз обличчя Брандо був спокійний, ніби він стояв і слухав далеку пісню.

Ця пісня була схожа на порив вітру, який пройшов десятки тисяч миль через поле бою, несучи з собою незліченну кількість ідеалів і незліченну кількість спогадів.

Тисячі голосів, що накладалися один на одного, тисячі воль зійшлися в одне ціле.

.

Хмари і туман ходили по полю бою.

.