Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

,

У кожному куточку поля бою двадцять сім древніх царів з лавровими коронами на головах повертали голови, вони тримали в руках мечі, але всі вони кидали погляди в один бік.

.

Меч Левове Серце яскраво сяяв.

Сімсот вісімдесят років тому команда Найта прибула в сучасну долину Сірої Гриви.

,

Один чоловік підніс меч перед лицарем і сказав:

.

Клянуся своїм мечем, Еруїн понесе славу, змете всякий гніт і несправедливість, мій народ, мої піддані, піде за клятвою мудреців і піде по цьому шляху, якщо одного разу слава покине нас, цей меч більше не буде захищати цю країну.

.

Тисяча шістсот років тому на полі битви на Великих рівнинах повільно піднімався прапор, що відображає перші промені світанку того дня.

?

Тоді чому ми воюємо? Лицарю, народе Круза, мої брати за перемогу, за майбутнє, за завтра, за наших нащадків, які вже не живуть у тіні Міірнів. Нам не потрібне милосердя, чоловіки, скажіть, що нам потрібно?

.

Король, який тримав Золотий Вогняний Клинок, уважно слухав.

.

Крізь хмари повіяв протяжний вітер.

Перелітний птах розправив крила, видаючи шурхливий звук.

Дев’ятсот дев’яносто років тому Туманні ельфи заснували країну у Верховному суді.

! ���

Відтепер цей вічний ліс буде нашим царством. Ельфи, ми подолали тисячі кілометрів, щоб знайти цю вічну землю. Ми тут народилися і будемо тут спати. Відтепер воєн більше не буде

Багато років тому над хмарами зустрілися дві великі волі.

.

Сутінки, ця епоха інша, майбутнє вже не буде належати нам з вами.

.

Лицар підняв спис і дав клятву. На небі з’явилася цятка зеленого світла, така ж блискуча, як захід сонця.

.

Потім тисячі й тисячі голосів пролунали в його свідомості, створивши какофонію шуму.

Тоді чому ми повинні відмовлятися від своєї влади?

?

Чи можете ви бути впевнені в наслідках невдачі?

?

Що робить Марта?

Це останній раз, коли ми здамося

!

Перезапустіть світ. Вибачте, нам це не вдалося

.

Брандо заплющив очі.

Послухайте, це голос мудреців.

.

Боротьба незліченних поколінь, кров і жертва незліченних поколінь, ті, які були записані в історії, і ті, які були забуті історією. Довга річка текла, як іскристе світло на річці, кожен фрагмент спогаду був схожий на потік епосу.

.

І на все це була остаточна відповідь.

.

Коли Брандо знову розплющив очі, срібна сітка відбилася в глибині його очей, як срібне полум’я, що палало люто. Він підвів очі, його погляд, здавалося, міг проникнути крізь хмари, побачивши ряди масивів за межами світу Вонде. Незліченні промені світла звисали з цих супутників, проникали крізь хмари і падали на землю.

.

Здавалося, що все поле бою розділене срібною лінією.

.

Це закон Тіамата.

?

Час і простір, енергія і маса, в цей час і місце, між ними немає різниці, яка вища сила в цьому світі?

Існування

Незліченна кількість людей пожертвувала незліченною кількістю життів, щоб досягти всього цього, це для того, щоб ми могли існувати в цьому світі, щоб цивілізація і порядок могли продовжувати існувати, щоб наші ідеали та переконання могли продовжувати сяяти.

.

Отже, тихо промовив голос, у нас немає причин відступати.

Напівпрозора жіноча фігура, здавалося, проектувалася з хмар, приземляючись поруч з Брандо. Її постать злегка ворушилася, наче вона зникла в будь-який момент.

Пані Тіамат, може, мені варто назвати вас Мартою?

?

Мене? Марта? Навіть близько, це не та влада, якою я можу захопити, вона мені не належить. Жінка посміхнулася і похитала головою.

Тобто все це ви влаштували? Хто саме ви?

Брандо відчував силу, що резонує в його тілі, якби він ще не розумів, що відбувається в цей момент, він би змарнував свій життєвий досвід. — тихо спитав він.

.

Хаку подивився на нього і промовив три слова.

.

Найвищий святий.

Тоді чому?

У вас все ще немає відповіді в серці? Хаку обернувся, подивившись на армію Кришталевого Скупчення, що наближалася, і відповів.

Що це за сила? Брандо підвів голову і подивився на срібні стовпи світла, що спускалися з неба, проникали в хмари, як краплі дощу, і падали на обрій.

Це сила, сила всього світу.

.

Цей світ був утворений нею, і був народжений для неї, це те, що Сутінковий Дракон шукав правду світу, але, на жаль, він належить тільки справжньому королю.

Справжній король, про кого ви говорите?

.

Хаку подивився на нього і похитав головою: Може, це ти, але не зовсім. Але, можливо, одного разу ви отримаєте цей ключ. Отже, скористайтеся можливістю зараз і відчуйте її добре, це може бути останнім, що я можу зробити для вас.

Брандо не зрозумів сенсу цього речення, він глибоко вдихнув, поштовхи землі ставали все більш очевидними, армія Кришталевого Скупчення була майже перед ним.

.

Він підняв голову і втупився в поле бою перед собою. У цю мить до нього немов додалися тисячі заповітів, незліченні голоси затрималися і відлунювали в його свідомості, сходившись у речення.

���

Це наша сила, наша країна, наша цивілізація, наша історія, це час і простір, гостре лезо, дане нам Богом, це бурштин, меч, який змінює долю, одного разу він все відступить, все змінить

.

Зроби крок вперед, наш наступнику, наш король, ми особисто коронуємо тебе, одягнемо лавровий вінець, скупаємося в горах, візьмемо на себе цю владу і покінчимо з усім цим, долею і кайданами.

.

Брандо підняв п’ять пальців і обережно штовхнув.

���

Прямо навпроти армії Чорної чуми

.

Вся армія протистоїть армії Кришталевого Скупчення.

З гучним вибухом мільйони Кристалічних Скупчень відірвалися від землі, безпорадно борючись у повітрі.

.

На полі бою була хвилина мертвої тиші.

.

За межами атмосфери Вонде, в масиві, який був влаштований як зоряне кільце, поверхня десятків мільйонів супутників випромінювала яскраві світлові пояси, випромінюючи інтенсивне світло і працюючи шалено.

.

Яскрава річка світла висіла в небі догори ногами над усім світом. Він простягався по небу, немов струмучий Чумацький Шлях, випромінюючи яскраве світло.

.

У цей момент.

,

Весь світ резонував, і голос, здавалося, лунав у глибині світу. Скіпетр Істини повільно спускався з неба над світом.

.

Його міцно тримали в руці Брандо.

.

Її Величність Королева Мадара навіть забула забрати свій ртутний посох.

.

Володарі смерті зовсім не помітили втрати самовладання свого монарха.

.

Аделіна недовірливо затулила рота.

Таркус стиснув віжки, дивлячись на цю сцену зі