Читати книгу - "Руїна та відновлення, Лі Бардуго"

— Я увійду до Зморшки, Аліно, і продемонструю Західній Равці, на що я здатний навіть без Заклинательки Сонця. А знищивши єдиного союзника Ланцова, розпочну полювання на тебе, наче на звіра. Ти ніде не знайдеш прихистку. Не матимеш спокою. — Він нависнув наді мною, зблискуючи сірими очима. — Лети назад додому, до свого отказанця, — гиркнув Дарклінґ. — Тримайся за нього міцніше. Правила цієї гри ось-ось зміняться.

Він змахнув рукою, і мене розірвав Розтин. Розпавшись на шматки від крижаної блискавки, я повернулася до власного тіла. Вчепилася рукою в груди: серце несамовито гупало, досі відчуваючи всередині скалку тіні, проте тіло залишалося цілим і неушкодженим. Я скотилася з ліжка, спробувала знайти каганець, та зрештою здалася й навпомацки схопила пальто і черевики.

На варті під моїми дверима стояла Тамара.

— Де влаштувався Давид? — запитала я.

— Прямо коридором, разом з Адріком і Горшовим.

— А Мал і Толя сплять?

Дівчина кивнула.

— Розбуди їх.

Тамара прослизнула до кімнати вартових, і вже за мить з неї вийшли хлопці, за солдатською звичкою негайно прокинувшись і на ходу натягаючи черевики. Трекер тримав пістоль.

— Він тобі не знадобиться, — повідомила я. — Принаймні я так думаю.

Замислилася, чи не відправити когось по Ніколаї, та спершу хотіла довідатися, з чим саме ми маємо справу.

Швидко рушивши коридором, ми дісталися до Давидової кімнати. Тамара один раз гупнула у двері й увірвалася всередину. Адріка з Горшовим на ніч, вочевидь, відселили. З вузького ліжка на нас затуманено дивилися загорнуті в ковдри Женя і Давид.

Я тицьнула пальцем у хлопця.

— Одягайся, — наказала. — У тебе є дві хвилини.

— Що… — почала Женя.

— Просто виконуй.

Ми вислизнули до коридору, щоб зачекати на Творця там. Мал тихенько кашлянув:

— Не можу сказати, що я здивований.

Тамара фиркнула.

— Після його невеличкої промови в штабі навіть я собі подумувала накинутися на нього.

За кілька секунд двері прочинились і скуйовджений босий Давид загнав нас досередини. Женя, схрестивши ноги, сиділа на вузькому ліжку, а її руді кучері стирчали навсібіч.

— В чому річ? — перепитав Давид. — Що сталося?

— Я отримала інформацію, що Дарклінґ планує використати Зморшку проти Західної Равки.

— Невже Ніколаї… — озвалася Тамара.

Я зупинила її, піднявши руку.

— Мені потрібно дізнатися, чи правда це.

Давид похитав головою.

— Без тебе йому це не вдасться. Щоб розширити її, йому потрібно ввійти до Неморя.

— Він запевняє, що зможе. Запевняє, що ти залишив у Маленькому Палаці якісь секрети.

— Зажди-но хвилинку, — втрутилася Женя. — Звідки ти отримала цю інформацію?

— Зі своїх джерел, — ввічливо повідомила я. — Давиде, що саме він має на увазі?

Не вірилося, що Творець міг нас зрадити, принаймні він не зробив би цього свідомо.

Хлопець насупився.

— Коли ми втекли з Ос Альти, я залишив там свої старі записники, але вони навряд чи небезпечні.

— Що в них було? — запитала Тамара.

— Всіляке, — промимрив Давид, м’яцкаючи своїми моторними пальцями тканину штанів. — Конструкції дзеркальних посудин, лінзи, що фільтрують різні довжини хвиль, але нічого, чим можна було б скористатися для виходу до Зморшки. Однак…

Хлопець несподівано сполотнів.

— Що ще?

— Це була тільки ідея…

— Що ще?

— Там був план скляного скіфа, який ми вигадали разом з Ніколаї.

Я насупилась і глипнула на Мала, а тоді обвела поглядом дівчат. Всі були не менш зачудовані за мене.

— Для чого йому міг знадобитися скляний скіф?

— Його корпус був розроблений для перевезення люмії.

Я нетерпляче змахнула рукою.

— Що таке люмія?

— Різновид рідкого вогню.

«Святі».

— Ох, Давиде. Ти не міг цього зробити.

Рідкий вогонь був одним із винаходів Морозова. Чіпкий, легкозаймистий, і його полум’я майже неможливо загасити. Ця штука виявилася такою небезпечною, що Морозов знищив її формулу за кілька годин після створення.

— Ні! — Давид підняв долоні, намагаючись захиститися. — Ні, ні. Це краще, безпечніше. У результаті реакції виникає лише світло без жару. Я вигадав її, коли ми намагалися вдосконалити спалахові бомби для боротьби проти нічєвой. Застосувати люмію не вдалось, але ідея мені сподобалася, тож я приберіг її на… на потім. — Він безпомічно здвигнув плечима.

— Вона горить без жару?

— Це лише джерело штучного світла.

— І його достатньо, аби відігнати волькр?

— Так, але Дарклінґові