Читати книгу - "Війна з Росією"

Так думав він про себе, коли вмикав лампу на тумбочці біля ліжка, щоб знайти свій мундир, розуміючи: цим зараз розбудить дружину. Принаймні, міркував він, авіаносець забезпечений усім необхідним для плавання, багато було зроблено й щодо навчання особового складу... Напевно саме тому якийсь ідіот нагорі вирішив, що корабель готовий воювати!

Почувся стриманий кашель з іншого кінця зв’язку, і Буш зрозумів: шокований цим повідомленням, він забув про те, що вахтовий офіцер досі чекав його наказів.

Миттю капітан Джеймс Буш повернув собі всю рішучість морського офіцера:

— Дякую за дзвінок. Я хочу, щоб ви негайно передали цю інформацію командуванню корабля. Скористайтеся системою екстреного виклику і зберіть опергрупу — командирів усіх бойових частин. Треба, щоб вони були в оперативному центрі корабля о восьмій з доповіддю про готовність своїх підрозділів до виходу в море. Запитання є?

— Слухаюсь, сер! — відповів вахтовий офіцер.

Буш поклав слухавку, одягнув темно-синю бавовняну сорочку, вогнестійкі штани і кітель із трьома золотими кільцями капітана другого рангу на погонах. Він поцілував ще сонну дружину, попрощався з нею і пообіцяв, що коли повернеться, то розбереться зі своїм обмундируванням. Потім вимкнув світло і почекав ще мить, щоб подивитись, як вона повернеться на другий бік і знову зануриться в сон. Дружина вже давно навчилася миритися з цими його нічними підйомами і частими відлученнями.

— Дякую тобі, Господи, за Джекі! — прошепотів він із глибоким почуттям любові й ніжності до дружини. Це не вона пішла добровольцем на флот, але без її терплячої любові й жертовності, що б він робив? І без відданості та вірності інших жінок, таких як Джекі, що б робив увесь флот?

Він вийшов зі свого невеликого трикімнатного будинку, не потурбувавши сон хлопчиків, сів у старий «Фольксваген Поло» — єдине, що вони з дружиною могли собі дозволити як другу машину, і рушив до Портсмутської військово-морської бази, до якої було їхати хвилин зо двадцять.

Тепер він стояв і дивився на палубу «Королеви Єлизавети», яка була довшою, ніж будівля парламенту. Про цей факт полюбляли базікати військово-морські рекламісти, підкреслюючи тим самим свою гордість за Королівський флот. Буш був задоволений тим, що підготовка до виходу в море ведеться так ефективно.

«Пощастило, що ми й без того готувалися виходити в море наступного тижня», — пробурмотів він, спостерігаючи, як портові крани спускають на палубу корабля харчування, боєприпаси і спеціальні засоби. Звідти все майно вантажилося на електрокари, потім відвозилося до ліфтів, які доставляли його вниз, де воно розподілялося між відповідними відсіками.

Звичайно, все це використовуватиметься в потрібний час і в потрібному місці, зважаючи на досвід і здоровий глузд. Старший помічник командира корабля Джеймс Буш знав, що майже всі старші офіцери мали чималий воєнний досвід. Британський уряд полюбляв залучати військових моряків до дій на бурхливому Близькому Сході. Це означало, що на авіаносці не бракувало фахівців, які вже понюхали пороху.

Він глянув униз, на набережну, де юрбилися солдати Королівського артилерійського десантного полку — круті хлопці в своїх знаменитих зелених беретах і з масивними рюкзаками «Берген». Десантники в повному спорядженні чекали, щоб піднятися трапами та пройти у трюм корабля. Над палубою завис вертоліт «Чинук» з легкими 105-міліметровими гарматами.

Холоднокровний реаліст Буш починав свою службу на флоті молодшим матросом. І тепер, коли мав тридцять вісім років, його заслуги було визнано. Джеймс Буш процвітав у меритократії під назвою Королівський військово-морський флот. Спершу його там помітили як одного з найкращих футболістів. Але потім, із тією ж рішучістю, що й у спорті, він почав працювати і на службі, прокладаючи свій нелегкий шлях угору. Його батько був ветераном флоту, офіцером старої школи, одним із тих, хто врятувався із тонучого «Ковентрі» від аргентинських бомб під час Фолклендської війни 1982 року. Саме він буквально вбив у свідомість маленького Джеймса одну просту істину: щоб вижити в океані, та й взагалі — в житті, треба стати професіоналом найвищого рівня.

І ось тепер старший помічник Буш застосовував усі свої здібності та знання, щоб авіаносець «Королева Єлизавета» міг вчасно вийти в море максимально підготовленим. Джеймс був далекий від сентиментів, але навіть він пишався, коли бачив добре організовану роботу на величезній палубі корабля. І хоча команда авіаносця мала новий, ще не згуртований склад, він вірив: все буде гаразд. Більше того, почувався щасливим, адже служив старшим помічником капітана найбільшого корабля Флоту Її Величності. Укотре він із легким сумом подумав про те, як радів би цьому батько, що помер п’ять років тому...

Але потім Буш знову відчув холод занепокоєння: авіаносець без літаків. Це ж суперечило самій суті їхнього корабля! Капітан повідомив йому про це рано-вранці, перш ніж вони зібрали командирів бойових частин. «Королеві Єлизаветі» було наказано стати флагманом і плавучою базою для британських морських піхотинців та об’єднаної вертолітної групи, що складалася з вертольотів «Чинук», «Мерлій», «Апачі» і нових «Вайлдкет-Лінкс». Нагорі «вміло» розрахували, що екіпажі гвинтокрилів, навіть не пройшовши спільних навчань, зможуть виконувати бойові завдання. А ось дізнатися, чи здатні вони підтримувати між собою зв’язок, ніхто не спромігся. Але це були ще квіточки порівняно з іншою, більш серйозною проблемою.

Буш знав, що їхня бойова група розгортатиметься в зоні воєнних дій без належної бойової охорони. Зазвичай авіаносці не йдуть у похід поодинці. Їх захист має бути багаторівневим: протичовнові фрегати, зенітні есмінці та кораблі-мисливці, чиє завдання — знищувати субмарини. Але через скорочення державного замовлення на оборону у 2010 році на флоті просто не вистачало бойових кораблів. Навіть для таких надзвичайних ситуацій, як ця. «Немов ми йдемо розважатися на вечірку з девізом: „Приходьте у чому хочете!“» — подумав Буш.

Він пам’ятав, що під час операції, проведеної флотом у 1982-му, військові спромоглися виконати завдання без належної підготовки. Його батько якось сказав: «Ми тоді успішно виконали всі бойові завдання, тому що завдяки Меггі в нас був нормальний флот — той, який ідіоти з „Торі“ роздерли на шматки. Маргарет Тетчер перевернулася б у труні, коли б побачила те, що вони зробили з флотом Її Величності!».

Спускаючись у капітанську каюту, Буш подумав, що батько був абсолютно правий — як завжди. «Королева Єлизавета» — прекрасний корабель, і він ніколи не хотів би служити десь