Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Контр-маневр групи СС.

Подаємо вибірку з розпорядження ШДА з дня 20.VІІ, 2 год. 10 хв., ч. 2029/к.:

«Сьогодні 20.VІІ. група СС перейшла в протинаступ і захопила Франпіль-Савинцї. Волинська група, під натиском ворога, відійшла на Ритинці – Грицьків. На 21.VІІ Головний Отаман наказав:

1. Групі СС на протязі ночі з 20 на 21 липня відтягти одну дивізію в резерву з тим, щоб цією дивізією ранком 21.VІІ. перейти в протинаступ у напрямі Левада, в тил ворогові, щоб, розбивши його, полегшити тяжке становище Волинської групи.

2. Запорізькій групі, для забезпечення правого флангу групи СС, просунути в Солобківці свій авангард.

3. Волинській групі ввести в бій всі резерви, тримати Ритинці й далі на південь не відходити.

4. Всім групам готуватися для протинаступу вкупі з бригадами Галицької армії з ранку 22.VІІ.»

Як бачимо, головна роля випадала групі СС, і пора вже їй було проявити активність і бойове напруження, до чого в неї взагалі був великий хист, хоч протягом останнього місяця й спостерігалося певне пониження боєздатности.

Справді СС блискуче виконують поставлене їм завдання. Після впертого бою 22-го, сміливим ударом по тилах Таращанської бригади, що захопила Смотрич і прямувала на Кам'янець. Січовики розбивають ущент цю бригаду, власне кажучи – цілковито один полк; вони захопили 4 гармати, 8 скринь до набоїв, увесь полковий обоз і біля 200 полонених.

Запорожці обсадили Солобківці і наступали далі.

2-й корпус Галицької армії розгорнувся на фронті Смотрич, але не брав участи в бою і поволі посувалвся вперед. 7-ма Галицька бригада з частинами 9-ї дивізії йшла на Зіньків, 1-й та 3-й корпуси прямували на Миньківці-Нова Ушиця.

Червоні в повному відвороті на північ.

Переслідування нашими групами. Сх. ч. 6.

З 22 до 24-го Запорожці й СС переслідують ворога, який відходить. Запорожці прямують на Ярмолинці, СС – на Городок. Волинська група скупчується в районі Лянцкоруня для відпочинку. До 24-го наші групи знов вийшли на рубіж Сутківці – Ярмолинці – Городок, висунувши свої передові частини й кінноту верст на 10 на північ.

2-й Галицький корпус скупчується на північ від Балин-Дунаївці, верст за 3 – 4 (на лінії Мукарів-Польний-Нестерівці). Лише 25.VІІ. група пполк. Бізанца однією бригадою націлилася на Зіньків, другою – на Солобківці. 1-й і 3-й корпуси з 24.VІІ. почали відпочинок (на 5 діб) у районі Нова Ушиця-Миньківці.

Бої на Жмеринському напрямку. Сх. ч. 6.

2-й дивізії, яку, для зручности операції на Жмеринському напрямку, підпорядковано отаманові Ю.Тютюнникові, поставлено завдання, спільно з повстанською групою Ю.Тютюнника, захопити Жмеринку.

Отаман Божко і Ю.Тютюнник енергійно натискують на червоних, і до 24-го досягають значних успіхів. Божко 23-го б'є червоних на Матійковому і захоплює в них 2 гармати, кулемети й полонених. Ю.Тютюнник перетинає залізницю Деражня-Жмеринка на відтинку ст. Комарівці-Сербинівці й обсаджує села навколо.

Акції червоних.

Треба відзначити надзвичайну енергію й настирливість 45-ї и 1-ї совєтських дивізій. Як тільки червоні виявили неуспіхи на Вапнярському нарямку своєї південної групи (скупченої в районі Рахни – Ярошенка), вони до 18-го встигли зміцнити її резервами з Одеси, заатакували нашу 3-тю дивізію й затримали її рух на Вапнярку, навіть примусили пполк. Удовиченка трохи відтягти своє праве крило й на деякий час припинити наступ. Врешті вони відтиснули були навіть 3-тю дивізію від залізниці, і тільки тому, що її не розбито, вони не переслідують, бо на це у них не вистарчило б сил.

Отже, червоні покладали надію на те, що 45-та дивізія нарешті зломить нашу 3-тю дивізію (большевики були сильніші числом і мали найбоєздатніші частини на цьому напрямку). Вони не дооцінили свого ворога і його героїчних частин.

На мою думку, большевики мали вже досить часу переконатися в силі 3-ї дивізії, ще ані разу ними не переможеної. З 2.VІ до 20.VІІ. 3-тя дивізія завжди била червоних, тому для знищення її большевики мусіли б, здавалося, обмежитися на деякий час обороною Жмеринки, а скупчити проти 3-ї дивізії свою 45-ту, з доданими частинами, і більшість частин Жмеринської групи, а в Жмеринці залишити тільки заслони. Подолавши 3-тю дивізію, червоні мали би тоді змогу розрахуватися досить легко з отаманами Божком і Тютюнником.

Як побачимо, 3-тя дивізія наробить згодом червоному керуванню ще чимало турбот.

Свій наступ на Кам'янецькому напрямку большевики провадили не тільки рішуче, а й нахабно.

В наказі 1-ї совєтської дивізії поставлено завдання Таращанській бригаді (силу цієї бригади доведено до 3000 багнетів) проломитися на Смотрич і далі на Кам'янець і зірвати фланговий марш галицьких частин та внести заколот у їхній рух. І хоча цей плян не здійснився, проте бурхливий наступ червоних примусив наше командування пережити не одну неспокійну хвилину і для опертя розгорнути 2-й Галицький корпус (три бригади) і групу Бізанца (дві бригади).

На Жмеринському напрямку червоні тільки обороняються.

Акції наших частин.

На Вапнярському напрямку пполк. Удовиченко врятовує загрозливу ситуацію здатністю до маневру та впертістю й відвагою своїх частин.

Не маючи змоги в боях 18-19-го побити червону південну групу, командир 3-ї дивізії робить за 20 й 21-ше перегрупування, і на 22-ге знову йде в бій; на тили ворога скеровує партизанів Павловського; 22-го вони захопили Вапнярку. По важких боях 22-24.VІІ. врешті, пполк. Удовиченко хоч звільняє залізницю, одначе не відходить задалеко, а згромаджує свої сили для нового удару.

Божко й Тютюнник також натискають на большевиків, захоплюють Бар і,