Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

        У дев'яносто дев'яти відсотках випадків небезпека виходила не від фізичних предметів, а від програмних закладок. І за сьогодні я зміг оглянути лише десяту частину знайдених небезпек. На жаль, продовжити пошук я не міг, бо вже не тримався на ногах від утоми. Наказавши дроїдам продовжити пошук у вказаних місцях, але при цьому не чіпати нічого небезпечного, я заснув, лежачи на підлозі біля нещодавно замінованого порожнього сейфа в каюті капітана.

        Прокинувся я через п'ять годин, і, перекусивши поживною сумішшю зі скафандра і справивши потреби в скафандрі, я повернувся до роботи. За ніч дроїди спромоглися виявити ще півсотні фізичних неприємностей.

        У мене складалося враження, що кожен член екіпажу корвета постарався залишити якийсь неприємний сюрприз для мене перед відходом. Причому робили вони це дуже винахідливо.

         На жаль, підтвердити чи спростувати цю ідею я не зможу, оскільки штуін корабля був порожній, і інформації про те, що робив до моменту передачі екіпаж, вже немає. Якби у мене на нейромережі не було зіркових карт, то я й рушити з тієї системи не зміг би.

        Єдине, що було доступне мені – офіційні записи про відвідини офіційних місць корабля. Корабель був неновим, йому було близько п'ятнадцяти років, і за цей час офіційно він встиг побувати в сімдесяти трьох зоряних системах.

        На жаль, де він бував неофіційно, жодної інформації не було. Але мені це не надто і треба було. Головне зараз – убезпечити корабель і себе від сюрпризів.

        Вже ясно, що просто так відпускати мене колишні власники корабля не збиралися. Є в мене підозра, судячи зі знайденого гіпермаяка, на щастя, зараз відключеного, та ЕМІ-міни, то мене збиралися перехопити десь дорогою додому.

         На те, щоб очистити всі небезпечні ділянки корабля, пішло дев'ять днів. Щоб відстрочити харчування переробкою, я заощаджував поживну суміш і їв лише раз на добу, через що в мене була досить сильна слабкість.

         Але, якщо я не хотів їсти перероблені екскременти, треба було терпіти. На десятий день, добре виспавшись, я ввів координати найближчої цивілізованої системи.

               Планета Ур у системі Ніс належала імперії Атаран. Мені залишалося сподіватися, що там буде спокійно і я зможу поповнити запаси для корабля, в тому числі й озброєння, все ж таки бути озброєним лише зенітними ракетами мені дуже не хотілося. Я почуваюся на такому кораблі практично голим.

                Відстань у п'ятдесят один світловий рік говорила про те, що летіти мені було близько півтори доби. І за цей час я можу добре відпочити в медитації, боюся, в іншому випадку майже всі мої думки будуть присвячені їжі.