Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

             — Успіху тобі, хлопче, — відповів капітан важкого крейсера і відключився від зв'язку.

             Ось і все, мені вдалося вирішити проблему всього одним дзвінком, я навіть не витрачатиму нічого для цього. Самі винні, адже я збирався просто по-тихому покинути це місце і повернутися додому.

              Але вони вирішили підгадати, то отримуйте відповідь. Сумніваюсь, що на цій станції колись будуть ще серйозні гості. І здається, що весь екіпаж власник станції переб'є за розгром його репутації.

         Через годину до мого корабля прибуло чотири шатли із замовленим та один паливозаправний бот. На мій подив, капітан крейсера заправив корвет повністю, а це, між іншим, навіть у розвинених системах коштувало близько півмільйона кредитів.

       Також він замість пари зенітних ракет дав мені десяток. А це, між іншим, щонайменше по сто тисяч за ракету. Запаси атмосфери, на жаль, відновити повністю не вийде, і я заповнив нею лише місток. У баках залишалося після заповнення містка ще на десяток разів.

      Як воду вони передали мені шість кубів льоду, які відразу вирушили у відповідний танкер. Дроїди відразу після того, як я отримав контроль над ними, розпочали діагностику корабля та його ретельне сканування на випадок будь-яких сюрпризів.

       Залишатися в системі було справді небезпечно. Щойно на станції дізнаються про те, що я поділився подробицями свого перебування на станції, і на кораблях охорони станції може статися програмний збій у системі озброїння, після чого від мене нічого не залишиться.

     —  Штуін, почати розрахунок гіперпросторового стрибка в систему UYC-948. - Це була найближча зіркова система в трьох світлових роках звідси, там я збирався затриматися на тиждень для перевірки корабля.

     —  Маршрут побудований, - переслав мені на нейромережу маршрут Штуіін.

     —  Починай розгін, - наказав я кораблю, сівши в крісло пілота.

     Швидкість цього корвету в гіперпросторі була сорок вісім світлороків на добу форсажі та тридцять шість світлороків у крейсерському режимі. Гвалтувати двигуни я поки не збирався, а тому і вибрав крейсерський режим.

      Три світлові роки для мого корвета - це було дві години польоту. Щойно корабель опинився в гіпері, я трохи заспокоївся, але остаточно мені полегшало, коли вийшов у безлюдній системі та попрямував до астероїдного поля навколо однієї з планет. Потрібно було сховатися на якомусь астероїді і зайнятися перевіркою корабля.

      У запасі у мене було близько двох тижнів часу, саме на такий період вистачить запасів у скафандрі разом із системою відновлення поживної суміші. Звичайно, буде неприємно їсти перероблені екскременти, але це краще ніж голодувати.

       Та й сподіваюся, що до того моменту, як мені доведеться їсти переробку, я все ж таки потраплю до цивілізованого космосу. А зараз краще не марнувати час і приступити до роботи.

          Насамперед я вирішив спробувати використовувати псіоніку, щоб визначиться хоча б із районом пошуків сюрпризів. Все ж таки корвет - це двохсотметровий корабель і мені, одній людині зі звичайними ремонтними дроїдами, і за пару місяців ретельно не перевірити його.

         Завантаживши в нейромережу схему корвета, я умовно розділив його на половини, розрізавши вздовж осі. Після цього зосередився на відчуттях неприємностей спочатку від першої половини корабля, а потім від   другої.

         Це може здатися дурістю, але не варто забувати, що я псіон, теоретично я можу навчитися переглядати ймовірності. Поки я цього не можу, але ось так, концентруючись на об'єкті, я можу відчути небезпеку, особливо якщо при цьому подаватиму псі-енергію у свій розум.

       Результат не забарився, я відразу відчув небезпеку, але не в одній половині, а в обох. Довелося їх ділити ще раз удвічі обидві половини та  знову прислухатися до своїх відчуттів уже до чотирьох об'єктів.

        Лише коли я умовно розділив корабель на шістдесят чотири частини, з'явилися перші частини, від яких не було погрози. Відкинувши їх у бік зі схеми, почав дробити на менші частини інші небезпечні ділянки.

         Таким чином, за десять годин напруженої медитації мені вдалося виділити шість тисяч сімсот сорок два небезпечні місця на кораблі. Але найбільше небезпеки, на мій подив, йшло з боку ремонтних дроїдів.

          А тому мені вже довелося зосередитися на них. Виявилося, все просто: капітан найманців теж хотів обдурити мене і захопити як мене, так і корабель. Варто мені лягти спати, дроїди дістали б зі своїх корпусів спорядження для мого та корабля захоплення.

        Чесно кажучи, я не дуже здивувався цьому, люди в Співдружності були гнилими в більшості своїй. Родренон у цьому плані дуже вигідно відрізнявся від інших планет. А я ледве не завіз гнилоту у вигляді гончаків на таку добру планету.

            Довелося повністю чистити все в пам'яті дроїдів та перевстановити їм з аварійного блоку прошивки. Це зайняло у мене близько трьох годин роботи, до цього моменту я вже ледь не валився з ніг від втоми, але лягти спати не міг собі дозволити.

             Повторна перевірка дроїдів показала, що від них не відчуваю небезпеки у майбутньому. Це трохи мене заспокоїло, і я приступив до пошуку неприємностей у першій ділянці, позначеній небезпекою на моїй схемі.

        Скориставшись кілька разів роздробленням схеми, я зміг визначити ділянку з ребром у тридцять сантиметрів, яка несе небезпеку. Обережно просканувавши цю ділянку, я знайшов десятикілограмовий пакет синього пилу.

        Якби мене хтось виявив з нею в цивілізованому космосі, то нічого, окрім смерті, мене не очікувало б. Цей наркотик викликає звикання з першого разу, але не люблять його не через це, а через те, що наркоман на синьому пилу стає повністю навіюваним, і з таких терористи люблять робити смертників.

        Зберігати у себе синю пилюку я не став і відразу наказав дроїду відправити її в утилізатор. Наступні годин сім я зміг виявити гіпермаяк, ЕМІ-міну, комплекс перехоплення управління, безліч всяких закладок у різних системах корабля.