Читати книгу - "О, мій Бос, Ірен Васильєва"

Майкл

У будинку було пекло.

Крики, лайка, звинувачення. Шматки розірваних журналів та газет валялися по підлозі вітальні.

Швидка, натовпи лікарів та невтішний вердикт для малюка. Він може не народитися. Може взагалі не з'явиться на це світло.

Я такого не переживу. А Лізі тим паче.

Джоанна Реймс метушилася кімнатою жбуряючи усім, що під руку потрапить у стіни.

Тай хвилювалася вона зовсім не про те, що його дитина може не народиться, не про те, що його дружина в лікарні, і це все з її вини, а хвилювало в першу чергу, що її добре ім'я виваляли в бруді.

Елізабет потрапила до лікарні. Лікарі говорили, що є загроза для дитини. Майкл хотів кричати від злості на весь світ, особливо на матір. А їй було до усього байдуже, хоча лише вона у всьому винна.

Першим бажанням було зламати шию Соні за її витівки. Але батько його втримав від злочину, не давши ще більше занапастити собі і Лізі життя.

А найгірше, що Елізабет не хотіла його бачити. Він усе розумів, їй потрібен час та сили. Але знаходиться поряд від коханої через стіну і не мати можливості до неї доторкнуться вбивало.

Вона там, бореться за життя їхньої дитини, а він… він не може нічим їй допомогти. Як би сильно він цього не хотів.

***

Вже кілька днів Елізабет залишалася у лікарні під наглядом лікарів. Вона, як і раніше, була пригнічена і не важливо себе почувала. Лікарі казали, що все це наслідки стресу, і що все має згодом налагодитися.

Загроза життя дитини минула. Але Лізі тепер має частіше відвідувати лікаря. Весь той час, що вона була в лікарні, Майкл був поруч. Хоч вона й відправляла його додому, переконуючи, що з нею та дитиною все гаразд. Але він не міг залишити їх там самих і піти. Він не міг навіть уявити, що повернеться до їхнього дому, а її там не буде. Що дім буде порожнім.

Усіми справами довелося зайнятися батькові. Не чесно було звалювати все на його плечі, але іншого виходу не було. Про те, що Майкл найближчим часом повернеться на роботу, навіть не йшлося.

Газети продовжували полоскати їхні імена у бруді. Джоанна, спочатку була в сказі, потім упала в депресію.

А що, відмінний вихід із ситуації, закритися в себе в кімнаті і нікуди не виходити. Якби все було б так просто, Майкл наслідував би її прикладу.

 Але на превеликий його жаль все було не так.

Відкрита розмова з містером Греєм нічого не дала. Той беззаперечно вірив словам доньки.

- Моя донька не стала б з таким жартувати. - Гримів той - Я їй вірю як самому собі. Як ти посмів прийти сюди і звинувачувати мою дитину? Ти все це заварив. І ти маєш за все відповідати. Моя донька носить твою дитину і вона має народитися в законному шлюбі, а решта мене не хвилює.

– Ваша. Донька. Носить. Не. Мою. Дитину. - прокричав той, не в силах стримувати своїх емоцій. - Можна зробити тест на батьківство, не чекаючи пологів. - Трохи заспокоївшись, сказав Майкл.

- Нізащо. Цього не буде. – втрутилася Соня у розмову. - Я не ризикуватиму дитиною, заради того, щоб комусь щось доводити. Я знаю, хто його батько. Ти ким хочеш мене виставити перед батьком? - Вона безневинно заморгала очима. Однією рукою схопилася за живіт, а другою почала махати перед обличчям.

Актриса, нічого тут не скажеш. А її батько наївний дурень. Підбіг, почав метушитися навколо Соні.

- Мила, з тобою все гаразд? Може сядеш?

- Так татку. - Та награно зітхнула.

- Може, води хочеш?

- Навіть не знаю. Попроси приготувати мені зелений чай.

- Так моя люба. А ти - Він тицьнув пальцем у Майкла. - Не смій до неї і близько підходити. Я відійду всього лише на кілька хвилин.

Майкл зачекав, поки зачиняться двері за містером Греєм перш ніж звернутися до цієї пройдисвітки.  

- Соня, навіщо тобі все це потрібно? - Звузивши очі, зло запитав.

Та розвалилася у кріслі. Її нудоту та слабкість як рукою зняло. Вона сердито посміхнулася.

- А що такого милий? Я лише хочу отримати те, що мені обіцяли, ось і все. - Вона голосно засміялася.

- Те, що наговорила тобі моя мати ніколи не справдиться. Я ніколи не буду з тобою. І тобі чудово про це відомо.

- Це ми ще подивимось.

- Допустимо, ти не даси згоду на проведення тесту на батьківство до народження цієї дитини. Але коли він народиться, вибору в тебе не залишиться, і вся правда розкриється. І що ти потім маєш намір робити? Як будеш любому таткові пояснювати, чому ж батько не я? Не боїшся що татко розлютиться дізнавшись всю правду? Дивишся, і заповіт перепише на онука. Лишить тебе жебракувати.

Її погляд став жорстоким. Посмішка сповзла з її обличчя.

- А ти за мене не хвилюйся. До того часу я не одмінно щось вигадаю. Повір мені. До того ж ми вже будемо з тобою глибоко одружені. - Вона підвелася і підійшла до нього ближче. Однією рукою провела по його краватці. – І я зроблю все можливе і не можливе, щоб ти забув про свою секретарку. Ти будеш задоволений. Ось побачиш. – Її посмішка стала немов у божевільної. - Не змушуй мене вживати ще більш жорстких заходів. А то твоя Лізонька може випадково і постраждати.