Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

У кімнаті було тихо, і було чути лише стукіт гортання сторінок. На якусь мить пил розлетівся всюди, змусивши всіх закашлятися.

Але раптом банка з цукром зупинилася.

Між сторінками товстої книги в її руці слова, написані на ній, випромінювали яскраве золоте світло.

.

Це було лише кілька коротких речень.

Над протокою Фенхотос темно-фіолетовий колір поглинав останній штрих золотисто-червоного кольору в небі. Зірки були схожі на пісок на дні моря, сліпуче сяяли.

.

У небі пролунало виття вовків.

.

Здавалося, що вона долинає з усіх боків і надовго затримується в серці кожного.

У легендах про Десять міст вовки були прикметою перед кінцем світу. Вони завжди проносилися по землі перед першою хуртовиною, розриваючи всі надії перед суворою зимою.

.

Виття вовків було схоже на кошмар на північному вітрі. Він знаходився в глибині серця кожного ветерана-мисливця, змушуючи їх тремтіти в кошмарі.

Але цього разу вони залякали нежить Мадари.

.

На полі бою з’явилося одинадцять дівчат. Ніхто навіть не бачив, звідки вони взялися. Їх довге сріблясте волосся тріпотіло на вітрі. Вони витягали шиї і вили на скелях, відгукуючись на поклик матерів.

Вовки немов з’являлися з туману на всі боки. Вони рухалися вперед по полю бою, як хвилі. Потім це було нескінченне Лихо Вовків.

.

Темні вельможі Мадари спостерігали за цією сценою, не рухаючись.

.

Море нежиті, яким вони пишалися.

.

Армія Кришталевого Скупчення, яку вони колись вважали великим ворогом.

Але перед цим чорним припливом про них не варто було згадувати. Ті велетенські чорні вовки, завбільшки з пагорби, грюкали кігтями об землю. Вони втягнули кігті і знову схрестилися один з одним. Біжучи, вони видавали громові звуки, які падали на серце кожного, як краплі дощу.

Навіть якби їхні серця перестали битися, вони все одно відчували глибокий страх у цю мить.

.

Кілька епох тому.

.

Вони кілька разів руйнували цей світ.

.

Записи про лихо вовків були записані в товстих стародавніх книгах Вонде, які були запечатані під пилом історії. Між рядками вони були сповнені аури руйнування та відчаю.

.

І сьогодні.

.

Вони прийшли знову.

Але цього разу це не було проголошенням кінця світу.

.

Дім Корфа стояла на вершині високого горба, міцно стиснувши руки в кулаки, прекрасний білий вовк поруч з нею тихо сказав: Не хвилюйся, вибач.

���

Сестро, так сказав нам пан Мілош, доля

.

Але я все це ненавиджу. Я ненавиджу цей світ. Я ненавиджу цього чоловіка.

?

Де мама?

���

Хм/год

.

Чорні вовки, немов приплив, промчали повз високий курган.

Вони оточили Брандо, немов охороняли високого і могутнього короля. Їхні виття піднімалися і падали одне за одним, коли вони накидалися в напрямку нежиті.

! ���

Темний монарх пасе вовків. Перед кінцем світу настає лихо. В його очах немає таємниць на світі

.

Дельфайн прочитав ці слова в заціпенінні.

.

Давні слова, здавалося, збулися в цю мить.

.

Інкірста дивився на цю сцену з недовірою.

!

Ні! Він раптом повернув голову і голосно сказав своїм колегам мовою Дев’ятки Феніксів, Таркусе, чого ти вагаєшся? Майбутнє, яке обіцяв нам Його Величність, чи збулося? Ні. Таркус, треба його зупинити. Мадара не повинна зазнати невдачі!

Після цього він вихопив меч і кинувся до Брандо.

Його дії були настільки раптовими, що Медісса і Хіпаміла не змогли вчасно відреагувати. Хоча Фенікс Хо розуміла слова Лицаря Нежиті, вона стояла надто далеко і не могла встигнути.

Інджирста кинувся на бік Брандо. Він підняв меч і вдарив останнього ножем.

.

Але розум Брандо в цей момент був прив’язаний до п’яти священних мечів, що піднімаються, він повністю не втратив свідомість. Він лише простягнув палець і заблокував меч Інкірсти.

.

На обличчі останнього з’явився вираз відчаю.

Брандо подивився на нього зверхньо. Ти порушив свою обіцянку і зневажив славу темних вельмож.

Мені байдуже, графе. Убий мене. Заради Мадари я помру без жалю. На обличчі Інкірсти з’явився рішучий погляд і вона голосно сказала:

.

В цей час з’явився спис Медісси, і кінчик списа був спрямований на спину Інкірсти. Таркус хотів зупинити її, але був зупинений на місці чарами Гіпаміли.

Не треба, Інкірста! На обличчі Таркуса вперше з’явилося занепокоєння. Пане мій, не вбивай його!

.

Спис принцеси Срібного ельфа зупинився на спині Інжирсти.

.

Тому що вона побачила, як Брандо хитає на нього головою.

.

Обличчя Інкірсти було бліде. Звичайно, він знав, що щойно обійшов двері смерті. Нежить не боялася вічної смерті, але перед обличчям руйнування першою реакцією будь-якої розумної істоти був інстинктивний опір.

.

Хіба що це було божевілля.

.

Але Інкірста явно не був божевільним.

Чому ти мене не вб’єш? — хрипким голосом спитав він. Граф, дозвольте мені бути похованим з чорною трояндою Романа Туо. Під тобою багато талантів. Я тобі не потрібен.

Якщо я не вб’ю тебе, Мадара не буде знищена. Ви все ще можете бути вірними своїй королеві. Хіба ти не бачиш? Брандо обернувся до Таркуса і сказав: Таркус, збери свого друга. Він трохи ірраціональний.

Таркус похитав головою і вклонився, щоб подякувати Брандо. Він зітхнув і пішов уперед, щоб смикнути колегу.

?

Таркусе, чому ти теж зрадив імперію?

.

Друже мій, ти що, не розумієш? Це воля Її Величності.

?

Що?

.

Брандо похитав головою. Можна сказати, що Чорний Лорд стане генієм номер один Мадари в майбутньому. Його талант у командуванні на полі бою не мав собі рівних. Зараз він може бути трохи незрілим, але в майбутньому може перевершити Метишу. Його не можна було порівняти з такими людьми, як Еруен і три герої.

Але ж ніхто не був ідеальним. Цьому дещо непокірному генералу Мадари не вистачало гострого політичного чуття та бачення. За винятком Таркуса, його стосунки майже з усіма в Мадарі були не такими гармонійними. Можливо, саме через це верховний Мадара дозволив йому співпрацювати з Таркусом.

Як з’ясувалося, ці двоє також були найідеальнішими партнерами.

І, думаючи про королеву Мадари, Брандо не міг не підняти голову і не подивитися в той бік.

У центрі відступаючої армії нежиті на полі бою Її Величність та її гвардійці, як і раніше, наполягали на тому, щоб не відступати. Її охорона була схожа на рифи, що стояли посеред поля бою.

.

За тисячі метрів від нього Брандо, здавалося, міг бачити темні очі співрозмовника, який мовчки