Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Так, не в те горло пішло, - видихнула Аліса, поглядаючи на друзів.
Коли до них підійшов Вадим, дівчата раптом засумнівалися в його адекватності. Може він просто компанії переплутав, хоча спільного тут мало і те, як він дивився на Діану, доводило, що він не помилився.
- Потанцюємо?
- Головою вдарився чи що? - із занепокоєнням запитала вона.
Вадим усміхнувся, немов чекав на цю відповідь.
- Просто люди гроші поставили на те, погодишся ти чи ні. Але можеш відмовитися, особисто я нічого не втрачу.
- А хто поставив на те, що я відмовлюся? - несподівано зацікавилася Діана.
- Вероніка і... Жанна.
- Тоді я погоджуся, ходімо, - вона схопила його за руку і потягла ближче до центру, де було напівзотліле багаття. Заради того, щоб ненависні колеги програли, вона й не на таке піде.
Діана обійняла Вадима за плечі й дозволила музиці поглинути їх із головою. Її руки на його плечах, його - на її талії. Відстань між ними менша, ніж мала б бути у ледь знайомих людей, але нікого це не хвилювало. Вони рухалися, думаючи про своє.
Задоволення в цьому танці було мало. До того ж коли Вадим скорочував відстань між ними, Діана губилася. Вона не могла дозволити йому відчути смак перемоги, тому всі знущання сприймала жартома, підігравала, немов так і задумано.
Не вдивляючись у натовп, помітила, що за ними спостерігають Вероніка з Агатою. Ледь очі не випали від такого. Тоді ж побачила погляд Діми, що стоячи з Валерою, з нерозумінням поглядав у їхній бік. Адже нічого не пояснюючи, Діана почала танцювати з одним із "цих". Решта подумають, що вона збожеволіла, а тут просто бажання помсти змушувало терпіти. Але Діані не були неприємні його дотики, радше вона сама навіяла собі, що вони мають їй не подобатися, і вірила в це.
Так загрузла у власних думках, що не одразу помітила усмішку Вадима, яку він ледве стримував.
- Ну що ти смієшся?
- Не було ніяких ставок, - зізнався хлопець.
Діана зупинилася. Стукнула долонями його в груди, сподіваючись відштовхнути, але він притягнув її до себе, вже не відпускаючи.
- Я суперечку програв. А Рік мені так мститься. Моє завдання було, щоб ти погодилася.
- От же гівнюк, - процідила вона. - Як я буду своїм це пояснювати?
- Так, як і хотіла, - запропонував Вадим.
Музика закінчилася, і він розімкнув обійми.
Тепер підходити до своєї компанії було особливо незручно. Діма з Алісою сиділи на лавці й з усмішками дивилися на неї. Напевно, вже собі цілу історію уявили, і не повірять же, що вона не навмисно.
- На нас посперечалися, зрозуміло вам? - видала Діана. - Не треба ось цього всього.
- Та ми тільки почали, - веселилася Аліса. - Дімо, давай про них фанфік напишемо?
- Вранці почнемо, у мене є кілька ідей, - сміявся він.
- Господи, ви нестерпні, - Діана змахнула руками та підняла голову до неба.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.