Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"

У той день мама не прокинулася, як завжди. Її очі були сонні, голос — тихий-тихий. Вона торкнулась мого чола й усміхнулась.

— Сьогодні ти головний, — прошепотіла. — Мама трошки захворіла.

Я кивнув серйозно. Мене це трохи лякало — вона завжди була сильною, нездоланною, як сонце. А сьогодні — тиха, тепла, в ковдрі, з блискучими очима.

Я пішов на кухню. Все було, як завжди: чашки, чай, хліб. Але ніби все чекало на щось особливе. І я зрозумів — настав мій момент.

Я зробив бутерброди. Намазав хліб маслом, порізав сир (нерівно, але старанно). Зварив чай. Трохи забагато цукру, але ж мама любить солодке.

Поставив усе на тацю, з серветкою й мандаринкою збоку — щоб було красиво.

Зайшов у кімнату тихо, як тінь.
— Сніданок готовий, пані, — сказав я, як офіціант у мультику.

Мама засміялася — хрипло, але щиро. І її очі блищали не лише від температури.

— Це найкращий сніданок у моєму житті, — сказала вона. — Бо в ньому — любов.

Я сів поруч, і ми їли разом — повільно, мов це був цілий обід у королівстві. І я відчував: я виріс. Хоча б на трохи.

---