Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"

Я прокинувся від запаху ванілі.

Очі ще не встигли розплющитися, як у повітрі вже витало щось дивне — солодке, тепле, казкове. І тиша була якась особлива. Не звичайна, а тиша-задумка. Тиша перед сюрпризом.

Я встав і пішов на кухню. Але її там не було.

А потім почув:
— Залишайся там! — голос мами. Веселий, загадковий.
І я зупинився на порозі.

Коли двері нарешті відчинилися, кімната вибухнула кольорами: кульки під стелею, святковий стіл, і торт — із моїм ім’ям і свічками.

— З Днем народження, мій хлопчику! — сказала мама і підбігла, щоб обійняти мене.

Її руки пахли кремом і любов’ю. А очі світилися так, як у казках світиться небо над чарами.

Вона влаштувала мені свято з дрібниць — але кожна була наповнена сенсом. Саморобні листівки. Капелюшки з фольги. Лімонад у банках зі смішними трубочками. Пісні, які ми співали удвох.

І я сміявся, бігав, задував свічки, загадував бажання — і навіть не знав, що воно вже збулося. Бо все, що мені було потрібно, — це вона.

Мама.

Її турбота. Її ніжність. Її бажання зробити цей день особливим, навіть без великих витрат чи гучних гостей.

Це був день, що пах щастям.
Щастям, яке живе в обіймах. У кульках. У торті з полуницею. І в маминому сміху, найріднішому у світі.

---