Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

А мені все це набридло. Не хочу ховатись. Приніс я з собою матрац надувний, накачав його і спокійно спати вклався. У проході між столами. Майстер Колбасін побачив і зарепетував:

— Що то за новини? Теж мені плавучий будинок відпочинку! Що тобі, робити нічого?

— Нічого, — кажу.

Колбасін розгнівався, начальника цеху покликав:

— Он дивіться! Цирк на роботі влаштовує! Спить за державний рахунок.

Тут я хочу пояснення дати для старших школярів, що таке майстер. І чим він, скажімо, від учителя відрізняється. Складемо дріб:

майстер / складальник = вчитель / учні, звідки

майстер = вчитель * складальники / учні

А оскільки складальники на дві третини старші від школярів і люди дужчі, то майстер має бути на дві третини могутніший за вчителя.

Один майстер = 5/3 вчителя.

Коротше, майстри — люди більш закоренілі й грізні. А начальник цеху для нас щось подібне до директора. Йому підпорядковані кілька майстрів на різних дільницях. І наш Колбасін у тому числі.

Ось начальник цеху товариш Нестеркін говорить:

— Ти не гарячкуй, Колбасін. Давай розберемось. Тут не можна з плеча рубати. Може, людина занедужала. Може, із сил вибилась. Може, просто з глузду з'їхала…

Почали розбиратись.

— Звичайно, з'їхала. Треба машину з дурдому викликати.

Тут ще начальство прибуло — чутка по цехах прошелестіла: складальний посеред дня мертву годину влаштовує — на матрациках спить. Сам Дмитрієв — головний інженер — влетів. Кричить:

— Ти свій прилад склав?

— Склав.

— Чому наступний не починаєш?

— Радіоламп немає.

— Як нема? Начальника лампового цеху сюди. Догана йому! Позбавити премії.

— А я при чому? У мене вакуумна установка не працює.

— Чому?

— Ремонтники налагодити не можуть.

— Начальника ремонтного цеху сюди. Догана. Позбавити премії. Чому налагодити не можете?!

— Насосів вакуумних на складі немає. Відділ постачання не завіз.

— Чому не завезли?

Начальник відділу постачання відбивається:

— У нас заявок не було. А запас вичерпався!

— Обом догана! Обох премії позбавити! Ледарі!

Складальники зроду такого не бачили. Ось, виявляється, як головний виробничі наради проводить. От чому від нього середнє начальство з валідолом вивалюється. Тут він знову до мене:

— А ти, коли такий розумний, інструмент свій довів би до ладу. Паяльники, пробник, тестер.

— А у мене, — кажу, — все в порядку. Перевірили — ідеал. Хоч зараз на виставку.

Майстер Колбасін навіть зубами заскрипів од роздратування.

— Ну гаразд, — каже головний, — якщо у тебе такий порядок, чому б тобі про виробництво не подумати — рацпропозицію не написати.

— А я, — кажу, — вже три написав. І жодної відповіді.

— Начальника БРІВа сюди!

Привели начальника.

— Розумієте, ми зараз зайняті. Ми стенд до ювілею оформляємо.

— Увесь оформили? Чи ще є місце? — запитує головний.

— Є ще.

— Ось там і вивісіть мій наказ. Догана. Позбавити премії. Коротше, через той мій матрац пів-заводу без премії лишилось.

— А мені що робити?

— А нічого… — каже головний Дмитрієв. — Спи до чортової матері!

І таких випадків у мене скільки завгодно було.

— Ну то й що? — запитала бабуся. — Чого ти, власне, досяг? Для себе персонально?

— Догану заробив. Майстер Колбасін мені її влаштував. І багато дрібних привілеїв втратив. Путівки, відрядження, подяки.

— А його все те не обходить, — мовив Топилін. — Він на всі такі випадки з висоти космосу дивиться. З погляду всесвітньої справедливості.

Бабуся сказала:

— З погляду всесвітньої справедливості він, певно, поліпшив процес випуску приладів. Хай на тисячну частку. Але при цьому постраждав сам. Тобто, приносячи користь суспільству, сам щось втрачаєш. Але тут є одна заковика, — вона витримала паузу. — Адже й для нього має бути якась користь. Інакше б наш Шубовсть змилився до нуля, зносився б, чи що, а він до сих пір цілий, і здоровий, і процвітає.

— Ідеально — допомагати суспільству і самому при цьому набувати, — додумався Топилін.

— Ідеально — Тихомирова витурити, — сказав я. — І в зв'язку з цим у мене є для вас повідомлення. Справа передається до товариського суду.

Пауза.

— Як на мене, це нам вигідно! — раптом зронила бабуся.

— Чому?

— Зараз поясню… У суді та й друга сторони мають наводити докази. Факти. Мотивування. А отже…

Мозковий трест розпочав роботу.

(Грамота за організацію курсів для школярів, які поступають учнями на завод)

Ось ще випадок з мого заводського життя. Надійшов до нас лист із сусідньої школи. Дирекція просила прислати кращих представників заводу. Щоб вони могли розповісти