Читати книгу - "Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець"

– Ти знаєш її? – здивовано запитує і повністю розвертається до мене.

– Так, знаю, – кажу не відводячи погляд від стрункої жінки в білому брючному костюмі та шляпі з широкими полями, яка відчайдушно намагається щось довести італійцю.

В той час, як Лідія продовжує кидатись словами, синьйор Коста стоїть непохитно і вже навіть не намагається вставити бодай слово. Тут треба віддати йому належне, хоч і не одразу, але зрозумів, що то марна справа, сперечатись з нею, а тим паче коли вона така розлючена.  

Тисячі питань пролітають в моїй голові, але найголовніше з них “Що вона тут робить, звідки вона знає Джакомо Косту і що взагалі відбувається?”.

Не вистачало лише, щоб через Лідію та її витівку, Коста припинив співпрацю з Денисом. Вона тут через мене, а отже і я теж винна в цьому скандалі. Треба негайно зупинити її, поки вона не наламала дров.

Роблю декілька кроків в напрямку Кости та Лідії, але потім вертаюсь і беру за руку Дениса. Хочу відчувати його дотик, його підтримку.

– Ти це знала? – запитує підіймаючи брову. І хоча він і стискає мою руку у відповідь та не поспішає рушати за мною.

 – Що саме? – мабуть, він таки прислухався до їхньої розмови, на відміну від мене.

– Що ти онучка Кости, – його хватка слабшає і він відпускає мою долоню.

Від Автора:

Вітаю вас, мої любі дівчатка! Ось вже як 3 тижні, я день у день викладаю ранкові продочки. Пишу до ночі, потім тривога, а рано вранці прокидається моя малеча, весь день туса і так по колу.

Три ранкові кави мене не рятують і вівсянка ризикує бути спаленою, тому з вашого дозволу я беру собі 2 вихідні (субота та неділя), щоб провести час з дітьми та по можливості просто виспатись.

Щойно ви прочитали 2 розділи поспіль, щоб ті, хто сумував за Костою, трохи заспокоїлися. Бачите, ось він, нічого з ним не сталося. Хіба що тепер він виступає в новій ролі.

Обіймаю вас. Бережіть себе