Читати книгу - "Гра янгола"

– Ні більше, ні менше.

– Бачення дещо цинічне як на видавця релігійної літератури, – зазначив я.

– Це бачення професійне й позбавлене емоцій, – уточнив Кореллі. – Людина вірить, як і дихає, задля виживання.

– Це ваша теорія?

– Це не теорія, це статистика.

– Мені здається, що принаймні три четверті частини світу не погодяться з таким твердженням, – заперечив я.

– Звичайно, ні. Якби вони з цим погоджувалися, то хто приходив би до віри? Нікого не переконаєш вірити в те, що не потребує віри, бо пояснюється біологічними законами.

– То ви вважаєте, що людській природі властиво жити в обмані?

– Нашій природі властиво виживати. Віра – це інстинктивна реакція на ті аспекти існування, що їх ми не можемо пояснити якось інакше, незалежно від того, чи йдеться про моральну порожнечу, яку ми відкриваємо в природі, про неминучість смерті, про таємницю походження речей, про наше відчуття свого власного життя чи про відсутність такого відчуття. Це аспекти елементарні й надзвичайно прості, проте властиві нам обмеження перешкоджають давати непомильні відповіді на ці запитання, тому ми знаходимо на них відповідь емоційну. Це проста й чиста біологія.

– То ви вважаєте, що будь-які вірування або ідеали є не більш як фікція?

– Будь-яке тлумачення реальності або спостереження за нею відбувається з необхідності. У цьому разі проблема корениться в тому, що людина – створіння моральне, закинуте в аморальний усесвіт і приречене на скінченність існування, що не має іншого смислу, крім як продовжувати природний цикл свого виду. Неможливо виживати, перебуваючи в тривалому стані реальності, принаймні для людського створіння. Тому більшу частину свого життя ми перебуваємо в стані мрій і сновидінь, а надто тоді, коли не спимо. Чиста біологія, як я вам уже сказав.

Я зітхнув.

– І після цього ви хочете, щоб я вигадав фабулу, яка спонукає довірливих людей падати навколішки й переконає їх, що вони бачили світло й що існує щось таке, у що треба вірити, за що треба помирати й навіть убивати.

– Достоту так. Я не прошу вас винайти щось таке, чого досі не винайшли в тій або в іншій формі. Я прошу вас тільки про те, щоб ви допомогли мені дати пити спраглому.

– Пропозиція вельми похвальна й милосердна, – зіронізував я.

– Ні, це завдання суто комерційного характеру. Природа є великим вільним ринком. Закон пропозиції й попиту – молекулярним фактом.

– Можливо, вам слід би пошукати інтелектуала для цієї роботи. Говорячи про факти молекулярного та меркантильного характеру, я запевняю вас, що більшість людей ніколи у своєму житті не бачили суму в сто тисяч франків, і вони ладні продати душу або вигадати, що вона в них є, лише за частку від такої суми.

Металевий блиск його очей навіяв мені підозру, що Кореллі готується проказати мені ще одну зі своїх гострих проповідей, які в нього завжди були напохваті. Я подумав про свій рахунок в Іспанському колоніальному банку й сказав собі, що за сто тисяч франків я завжди готовий прослухати і месу, і цілу низку проповідей.

– Інтелектуал – це, як правило, той, хто особливим інтелектом не відзначається, – заявив Кореллі. – Він приписує собі цю характеристику, щоб компенсувати природну безпорадність своїх спроможностей, яку він інтуїтивно відчуває. Тут доречно згадати дуже давнє й дуже точне прислів’я: скажи мені, чим ти хвалишся, і я скажу, чого тобі бракує. Це, власне, модель повсякденної поведінки багатьох людей. Некомпетентний завжди виставляє себе експертом, жорстокий – милосердним, грішник – святим, лихвар – благодійником, нікчемний боягуз – патріотом, нахабний – смиренником, вульгарний – витонченим та елегантним, а йолоп – інтелектуалом. До речі, сама природа в усій своїй творчій діяльності далека від того, щоб бути тією сильфідою[27], яку оспівують поети, насправді вона мати жорстока та ненажерлива й схильна годуватися створіннями, яких народжує для того, щоб жити.

Мене занудило від Кореллі та його поетики, насиченої жорстокою біологією. Стримувані пристрасть і гнів, що відчувалися в словах видавця, мене бентежили, і я запитав себе, чи щось у світі не здавалося йому бридким і гідним осуду, з моєю персоною включно.

– Вам би проголошувати проповіді в школах та церквах на Вербну неділю. Ви мали б гучний успіх, – сказав я.

Кореллі холодно засміявся.

– Не відхиляйтеся від теми нашої розмови. Той, хто мені потрібен, становить протилежність інтелектуалові, тобто він повинен бути людиною розумною. І я таку людину знайшов.

– Ви мені лестите.

– Більше того, я вам плачу. І дуже добре плачу, а це єдині справжні лестощі в цьому продажному світі. Раджу вам ніколи не приймати винагороди, які не надруковані на звороті чека. Від них є зиск лише тому, хто їх дає. А якщо я вам плачу, то сподіваюся, що ви уважно вислухаєте мене й виконуватимете мої інструкції. Вірте мені, коли я кажу вам, що не зацікавлений у тому, щоб ви марнували час. Поки ви одержуєте від мене платню, ваш час – це також мій час.

Його тон був приязним, але очі в нього блищали сталевим блиском і не залишали місця для сумнівів чи неоднозначного розуміння.

– Немає необхідності, щоб ви нагадували мені про це кожні п’ять хвилин.

– Пробачте мені мою наполегливість, сеньйоре Мартін. Якщо я надокучаю вам усіма цими абстрактними мудруваннями, то лише для того, щоб покінчити з ними якнайшвидше. Те, чого я від вас хочу, – це форма, а не суть. Суть завжди залишається тією самою, і її винайдено, відколи існує людський рід. Вона викарбувана у вашому серці, наче номер серії. Я хочу від вас лише того, щоб ви знайшли розумний і цікавий спосіб відповісти на ті запитання, які всі ми перед собою ставимо, і знайшли його завдяки своєму прочитанню людської душі, застосувавши своє мистецтво й уміння робити своє ремесло. Я хочу, щоб ви принесли мені літературний твір, який будить душу.

– І нічого більше…

– І нічого менше.

– Ви говорите про маніпулювання почуттями та емоціями. А не легше було б переконати людей звичайними міркуваннями, викладеними раціонально, просто й чітко?

– Ні. Неможливо започаткувати раціональний діалог із людиною щодо її вірувань та уявлень, які вона здобула не через раціональний розум. Незалежно від того, про що ми стали б із нею говорити: про Бога, про людський рід чи про її патріотичну гордість. Тому мені потрібне щось могутніше, аніж прості розумування, викладені в доброму риторичному стилі. Мені потрібна сила мистецтва, виведення думок і подій на сцену. Нам здається, що ми намагаємося зрозуміти слова, коли слухаємо пісню, але музика