Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

Алікс облаштувала в саду два дитячі басейни, а в затінку стоїть величезне відро з льодом, щоб охолодити вино та дитячі напої. Усі три сестри одягнені в пишні бавовняні сукні, а в повітрі пахне сонцезахисним кремом, який вони втирають одна одній у шиї та лопатки. Близько шостої Натан повертається з поїздки до місцевого магазину садового інвентарю з новим поливальником, бо виявив, що старий зламався. Він встановлює її, і діти бігають по ній, кричачи від захвату. Він деякий час сидить із сестрами і п'є пиво, повільно, майже неприродно, випробовуючи себе, як припускає Алікс, перед тим, як по-справжньому випити, що почнеться пізніше, коли він зустрінеться з друзями. Вона ковтає відчуття дискомфорту, яке охоплює її, коли вона думає про плани Натана на вечір і згадує його обіцянку, дану їй. Вона на 99 відсотків упевнена, що він її не підведе. Він любить її сестер і завжди прагнув отримати їхнє схвалення, і він знає, що якщо він підведе Алікс сьогодні ввечері, вони обидві будуть дуже суворо його судити. Мало того, вона пообіцяла йому секс, якщо він повернеться додому до півночі. У якийсь момент вона простягає руку і стискає його зап'ястя, одночасно ласкаво і застережливо. Він посміхається до неї, і вона бачить в його погляді рішучість робити краще і ставати кращим. Вона знову стискає його зап'ястя і повертається до своїх сестер.

О сьомій годині вони замовляють піцу і починають готувати маргариту. За цю справу відповідає Максін, яка у свої двадцять ж три роки працювала в коктейль-барі. О сьомій тридцять Натан виходить. Алікс іде за ним до вхідних дверей, притуляється губами до його шиї і проводить ногою по паху. "Поводься добре", - каже вона. Будь ласка.

"Присягаюся", - каже він. "Присягаюся.

Він ніжно цілує її в губи, а потім у шию, і це так незвично для них - поводитися так у ці дні, бути грайливими, сексуальними, що Алікс відчуває, як її охоплює приплив крові. Вона спостерігає за ним з вікна в коридорі, у темно-синіх шортах, сорочці з квітковим принтом, з рудим волоссям, відкинутим від обличчя чорними сонцезахисними окулярами, і думає, що вона скучила за ним. Що вона хоче його. Що вона вже з нетерпінням чекає, коли він повернеться додому. А потім вона повертається до хаосу своїх сестер та їхніх дітей, до вигуків "Хто хоче солоного обідка?" і гарячого, гарячого сонця, що б'є крізь дах її кухні на кахляну підлогу.

19.30.

Натан притискає телефон до вуха, коли прямує вуличками до станції метро Кілберн. Він розмовляє голосно, так, як це роблять деякі люди, наче вважає, що кожен у світі хоче почути про його справи. Його голос звучить у голові Джозі навіть на відстані. План змінився, якщо вірити тій частині розмови, яку чує Джозі. Вони зустрічаються не в тому місці, де домовлялися, а в "Ягня і прапор". "Так, і не забувай, що я не хочу, щоб мені набили морду лайном. Я сказав Алікс, що буду вдома до півночі. Обіцянку тримаю. Так! Він сміється. "Точно!

Він кладе слухавку, і Джозі з огидою дивиться на його потилицю. Як Алікс могла навіть подумати про це? запитує вона. Як вона могла подумати, що їй потрібно йому щось обіцяти, аби він поводився як цивілізована людина? Вона в усіх відношеннях не з тієї ліги, в якій перебуває цей чоловік. Джозі відчуває, як її повага до Алікс зменшується, фіксує ще одну крихітну деградацію своїх почуттів до неї, але потім згадує, що вона робить і чому, і знову відчуває себе відновленою.

Вона йде за Натаном на станцію метро. На ній нова сукня, яку вона купила сьогодні вранці в "Сейнзбері". Вона не така гарна, як ті речі, які вона купувала, коли жила з Алікс, але добре підходить для спеки, і вона також незнайома Натану. Її волосся заправлене в солом'яний капелюх, також із "Сейнзбері", і вона вперше в житті нафарбувала губи червоною помадою, що робить її ще менш схожою на саму себе.

Вона загуглила паб, де Натан зустрічається з друзями, на випадок, якщо загубить його в метро. Паб знаходиться на бічній вулиці Оксфорд-стріт, біля задньої частини Селфріджеса; найближча станція метро - Бонд-стріт, за шість зупинок від нього.

Кілберн - наземна станція метро, і вона рада, що не перебуває під землею в таку спеку. Вітерець, що з'являється нізвідки, куйовдить поділ її спідниці і охолоджує піт на шиї. Натан, на іншому кінці платформи, вовтузиться зі своїм телефоном. Він у шортах, а ноги в нього худі й бліді, як у дитини. Вона знову дивується, що Алікс взагалі знайшла в цьому чоловікові. Принаймні, думає вона, в молодості Волтер був гарним. Сильним. Високим. Вродливим.

Прибуває метро, і через двадцять хвилин Джозі йде за Натаном через хаос суботньої Оксфорд-стріт, де всі магазини ще відчинені, а тротуари переповнені покупцями і тими, хто рано вечеряє. Які ж ми дивні люди, думає вона про своїх співвітчизників: там, де інші люди ховаються в тінь, до кондиціонерів, сидять вдома і закривають штори в спеку, англійці кидаються в неї, як свині в піч.

За столиком біля пабу сидять троє чоловіків, які схоплюються на ноги і видають тваринні звуки, коли бачать, що наближається Натан. Вони б'ють його по спині і силоміць вливають йому в руку пінту пива, а потім протискуються вздовж лавки, щоб він міг сісти, і всі вони виглядають як він, або, принаймні, як різні його версії. Один - азіат, інший - чорношкірий, третій - білий з темним волоссям, але всі вони однаково одягнені, однаково говорять, однаково сміються. Вони - зграя, думає вона, зграя чоловіків. Чоловіків, які повинні бути вдома зі своїми сім'ями, а не сидіти тут і поводитися, як купка школярів-переростків.

Поруч із