Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Атарінья 📚 - Українською

Читати книгу - "Атарінья"

259
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Атарінья" автора Мирослава Горностаєва. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57
Перейти на сторінку:
місячною доріжкою на воді.

- Мабуть уже час додому, - говорить темноволосий Ельда, а його син запитує:

- Аtarinya, ви заспіваєте мені на ніч?

- Такий великий, - посміхається батько, - а тебе все потрібно приколисувати піснями.

- Ну, будь-ласочка, - шепоче хлопчик, і Ельда всміхається йому:

- Гаразд.

Друге ельфеня не говорить нічого. Однак, опісля вечері він обережно відчиняє двері

спочивальні батьків. Високий рудоволосий Ельда та його подруга обертаються до нього з

ніжними усмішками – хлопчик є улюбленцем цієї пари, що пізно взяла злюб.

- Прошу вибачення, - чемно говорить ельфеня, - але чи можу я поговорити зі своїм

аtarinya?

Аtarinya не проти, він підморгує жоні і веде хлопчика до його покоїку. Там допомагає

перевдягтися і присаджується поруч.

- Я, - мовить хлопчик, - зовсім не є таким слиньком, як Ельрос у вуя Макалауре. Я

просто хотів поговорити…

- Я слухаю тебе, синку, - ніжно говорить Ельда. Його прозоро-зелені очі сповнені

любові до цієї рідної істотки, - оповідай.

- Власне, я хотів запитати… Чому у нас синдарські імена? Сини молодшого вуя

Карністіра дражнять нас з Ельросом, говорять, що нас знайшли у лісі…

- Власне, - повагом мовить батько, - так назвати вас забажала княгиня Нерданель. У вас

прекрасні імена, дитя моє: Ельронд, Зоряний небосхил, та Ельрос – Зоряний блиск. А

синів вуя Карністіра ти зможеш здолати у двобої вже в цей їхній приїзд. Бо добре

навчаєшся…

- Бо мій аtarinya – перший мечник Ендоре, - мовить з гордістю маленький Ельронд, -

вуй Карністір не вміє битись з обох рук.

- Звісно не вміє, - посміхається рудоволосий Ельда, - де вже йому… за п’ять сотень літ

не навчився…

- Мій аtarinya - шепоче хлопчик, - не йдіть від мене сьогодні…

- Що сталося, милий?

- Мені сняться жахливі сни… Ніби я зовсім не ваше дитя, а батьком моїм є Еаренділь…

- Отой мореплавець, Аданедель?

- Він, аtarinya … А ви, нібито, викрали мене і хотіли обміняти у жони Еаренділя на

один з Каменів… Сильмарилів.

- Але ж як опинився у неї камінь з вінця мого батька? – знизує плечима рудоволосий.

- Я не відаю, аtarinya … В цьому страшному сні у вас не було правої руки, - хлопчик в

раптовому пориві ніжності і страху цілує батькову руку, - і все тіло вкрите рубцями, а

на грудях – тавро… І ви говорили, що були у полоні… у Моргота, в Ангбанді…

- Дитя моє, - говорить Ельда заспокійливо, - Моргот вже давно є там, звідки йому не

вибратись, а Ангбанд зрівняно з землею ще тоді, коли Ітиль та Анара вперше

піднялись на небо.

- О, то була велика битва, - мовить хлопчик заздрісно, - Битва Під Зорями… Билися всі

– Нолдор, Ваніар, навіть Телері… І Напівбоги – Маяр… Я пізно народився…

- Підростеш, - обіцяє батько, - візьму тебе на північ. Там вистачає боїв і битв – то орки

розплодяться в горах, то дракон виповзе з якоїсь печери…

75

- А валараукар там є? Барлоги…

- І барлоги трапляються… Якось ми з Фіндекано натрапили одразу на двох.

- О-ай…

- Але нам пощастило… Щоправда Фіндекано та його зброєносця Анта було тяжко

зранено, але вони вижили.

- Я виросту – буду воїном, - говорить Ельронд гордовито, - і одружуся з Келебріан…

- З ким? – зводить брови батько.

- З донькою вельможної Артаніс. Я бачив її на святі Сонцестояння минулого року. У

неї очі сині, мов волошки.

- О, Артаніс, - пирскає сміхом Ельда, - моя найулюбленіша сестра. Вона буде у захваті

від того, що ми породичаємось.

Хлопчик вилазить батькові на коліна. Той обіймає його, вже сонного, і починає

наспівувати пісеньку про світло Двох Дерев.

- Майтімо?

В дверях виникає жіноча постать.

- Що, кохана?

- Він заснув?

- О, так… Дитині приснився поганий сон минулої ночі.

Еllet зітхає.

- Тобі, коханий теж снилося щось зле. Ти метався на ложі і кричав... А потім говорив, що брати твої загинули, всі, окрім Макалауре, і називав себе братовбивцею…

Майтімо обережно вкладає сина на ложе і обертається до жони.

- Мила, - говорить стиха, - мені дійсно приснився жах… Мені снилося інше моє життя, де я втратив і братів, і честь, і гордість. І дійсно був братовбивцею – тричі. Ні, я не

убивав синів мого батька, однак зводив руку на Квенді. Мені снилась погибель

Нолдор – і як я зрадів, прокинувшись, що це був лише сон.

Він обіймає жону і йде з нею до спочивальні, зоставивши Ельронда мирно спати. У вікна

спочивальні світить Ітиль.

Нерданель, єдина жива душа в усьому Ендоре, котра пам’ятає у яві страхіття, які іншим

лише сняться, сидить самотою на березі моря.

Вона часто ходить сюди сама – Феанаро зайнятий, завжди зайнятий. Ось

1 ... 56 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атарінья», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Атарінья"