Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 41

Діана

У будівлю офісу я входжу, немов оновленою. Можна сміливо сюди ж додати: пурхаю, посміхаюся не за вимушеними правилами, і не приховую, що навіть робочий день сьогодні радує.

Максим крокує разом зі мною. Можливо, я зробила дурість, але не злічити помилок, скільки і без того наробила. І так, я відповіла босові згодою. Дуже ризикую, що серце моє розіб'ється. Тільки ж сама себе потім би з'їла, якби не дізналася, що значить, для Максима спробувати зустрічатися “по-справжньому”…

Піднімаючись на наш службовий поверх, сміливо поглядаю на супутника, як на свого чоловіка. Нехай вважаюся нареченою, якою не є. І все ж, виникає відчуття, що я поступово знаходжу себе.

Раніше була тут ніким. Після договору з Максимом жила чужим життям, видаючи себе за іншу. Що принесе новий поворот у моєму житті? Ох-х, заглядати страшно. Надія на краще є. А ще на те, що я не помилилася, називаючи Максима в той фатальний день - чоловіком мрії.

- Давай на ланч поїдемо звідси подалі? - бос спокушає мене прямо у ліфті, цілуючи в скроню.

- У вас переговори будуть, босе, - накидаю образ суворої помічниці, але і не відходжу від нього, притискаючись до чоловічого плеча.

- Так, звісно. Я і забув про це. Отже, після робочого дня куди-небудь вирвемося.

Звучить з його вуст, майже як запрошення на побачення.

Очманіти ж.

Справжнє побачення з Максимом Дієвим не заради договору, а тільки для нас.

І навіть мої думки, що я потрібна тільки для заповнення прогалини з коханкою, теж вчора не знайшли підтвердження. Максим попередив, що це станеться у нас, коли я сама захочу. Тепер я думаю, а як він буде це визначати…

Мій напарник Тим помічає у нас зміни.

- Ваша парочка сьогодні не гризеться, - ділиться зі мною спостереженнями хлопець.

- З чого б нам сваритися? Все як завжди.

Ставлю чашку з кавою на тацю і на тарілку любовно викладаю печиво. Поправляю кожне і тихенько наспівую під ніс.

- Ні, як завжди, ти сердито йому каву варила, а печиво на тарілку жбурляла. І під ніс бубоніла, який він нахаба.

- Дівчата схильні до змін настрою, - весело пирхаю, і в кабінет біжу.

Максим говорить по телефону, помічаючи мене, швидко згортає розмову.

- А твоя де чашка? - на тацю показує.

- На моєму столі у приймальні. Де ж їй ще бути? - не зрозумію, що не так принесла, хоч бос і не виглядає сердитим.

- Може мені не раз хотілося з тобою разом випити кави на робочому місці. Але ти б шипіла на мене і ховалася. Зараз же не будеш?

Так послухати напарника і Максима, то я раніше тільки й робила, що бурчала та шипіла. Теж мені знайшли головну офісну стерву.

- Із задоволенням розділю час на каву з тобою, - і не думаю відмовлятися.

До кави з печивом у нас мало доходить. Варто тільки підійти один до одного, як я вже сама не розумію, хто перший за поцілунком потягнувся.

- Діано, ти пробуджуєш у мені голодного звіра, - гарчить мені на вухо і обпалює гарячим диханням.

- Хіба я на таке здатна? - хихикаю і, в наступну мить, зриваюся на стогін від дотиків його рук під моєю блузкою.

Максим дражнить і спокушає. І ще трохи я сама попрошу голодного звіра напасти.

Кабінет в офісі повинен стримувати заклопотані бажання. Повинен. Тільки не для нашої пари. Ми забуваємося, не помічаючи навколо нічого.

— Кхе-кхе. Пробачте.

Грюкнули двері, тоді ми помітили Тіма.

- Дідько!

- Ой-ой.

Ми реагуємо так на вторгнення другого помічника. Я навіть не помітила, як опинилася на столі. А краватка Максима чомусь валяється на моніторі.

- Максиме Юрійовичу, переговори починаються. І Горинич, в сенсі, Петро Семенович просив вас поквапитися.

Максим ще раз чортихнувся. Забрав краватку з монітора, надів на себе. Залишив на мені короткий поцілунок наостанок і помчався з приймальні до конференц-залу.

Ставлю чашки на піднос, щоб винести з кабінету. І тут мою увагу привертає мелодія телефону. Максим так поспішав, що навіть забув його взяти.

Нахиляюся через стіл раніше, ніж встигаю подумати навіщо.

Капець!

Краще б не дивилася!

На екрані телефону світиться ім'я Карина.

Завзяте ім'я, наполегливе, що тут можна сказати.

За часом дзвінка вже вдруге набирає.

Якщо Максим запропонував мені зустрічатися, це ж значить, що порвав з нею? Хіба я неправильно зрозуміла?

От лишенько! А що я взагалі розуміла? Про що думала, коли танула у його міцних руках. Напевно, про те, що я стала для Максима особливою…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"