Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Я не можу дочекатися, щоб побачити цю сестру, мій пане. — схвильовано відповіла Андреа.

Брандо не зрозумів її хвилювання. У вас не так багато компаньйонів? Чому ви так захоплюєтеся Фреєю?

.

Тому що вона сестра, яка виросла у Вонде. Пане мій, це має для нас особливе значення.

?

Що це означає?

?

Це герб богині війни, мій володарю. Андреа вказала на срібну мітку на лобі. Наш герб поділений на три візерунки полум’я, але мій пан сказав нам, що ця панночка має п’ять візерунків полум’я на лобі. Чи знаєте ви, що це означає, пане?

.

Брандо похитав головою.

,

Її спадщина більш рання, ніж наша. Вона могла бути попередньою богинею війни. Якщо її спадщина буде повною, то вона може бути набагато могутнішою за нас. — схвильовано сказала Андреа. Ключовим є те, що спадщина міс Фреї походить від , а це означає, що таку спадщину можна відтворити.

Ваша спадщина також може бути успадкована через ? — здивовано запитав Брандо.

Ні, не обов’язково, але така можливість є. насправді є лише засобом зберігання інформації. Він був створений, щоб забезпечити Золотий народ і Творця засобом для швидкого засвоєння знань. О так, я вам ще не сказала, але той, хто найбільш сумісний з Військовим Шифером, насправді є принцеса Магадал. Вона може безперешкодно поглинути спадщину будь-якої кількості військових сланців. Принцеса - ідеальний воїн.

Як шкода, що вона хотіла знову поскаржитися, але Брандо швидко перервав її, бо вони вже прибули до місця призначення.

1329

Розділ 1329

.

Біля трибуни стояли королева Мадари і жрець Богині Мертвого Місяця. Священик був одягнений у чорно-фіолетову мантію з чорним плащем, який застібався мідними пряжками на плечах. Був візерунок чорного дракона, який простягався до нижньої частини мантії. Візерунок Брандо уособлював статус жерців Богині Мертвого Місяця у Святому Храмі. Жерці нижчого рівня зазвичай носили фіолетові місячні візерунки, тоді як жерці вищого рівня могли використовувати кішок або скелети, що відрізняло звичайних жерців від катів. Жерці і жерці вищого рівня могли використовувати павуків, гідр і хвилі, нежить поклонялася Морю Мертвого Місяця. Однак лише одна людина у всьому Святому Храмі Мертвого Місяця могла мати візерунок дракона, і це був Лорд-служитель Святого Храму Мертвого Місяця.

.

Брандо примружив очі. Він не очікував, що дві найвпливовіші фігури в Мадарі зустрінуться з ним одночасно. Хоча він не міг згадати, хто такий Лорд-служитель Святого Храму Мертвого Місяця, він принаймні розумів, що в цю епоху влада Лорда-служителя не була нижчою за владу Королеви Мадари. Він може бути навіть могутнішим. Зрештою, до народження Меркурія Святий Храм Мертвого Місяця протягом тисячоліть мав трансцендентний статус у Царстві Мертвих.

Побачивши їх двох, Андреа, природно, закрила рота.

Брандо вклонився їм обом. Королева була байдужа, але Лорд-служитель Святого Храму Мертвого Місяця відповів привітанням. Етикет нежиті був дуже особливим. Вони стиснули правий кулак, поклали його собі на груди і природно опустили голову, наче в жалобі. Цей процес тривав дві-три секунди і був найвищим етикетом для нежиті, щоб показати свою повагу до вічної смерті та спокою.

.

Лорд-служитель був людиною. Як всім було відомо, Богиня Мертвого Місяця, яка уособлювала вічну смерть і спокій, могла бути тільки людським жерцем. У Святому Храмі Мертвого Місяця не було нежиті. Навіть персонал і учні найнижчого рівня у Святому Храмі були людьми. Це теж було дивом в імперії. Але протягом минулої тисячі років Святий Храм діяв за цим правилом. Богиня віддавала перевагу царству мертвих, але вона не дозволяла мертвим з’являтися в її царстві. Нежить прекрасно це усвідомлювала і дотримувалася цього правила. День за днем духовенство Святого Храму Вмираючого Місяця поступово ставало більшістю темної знаті в Мадарі.

.

Однак, незважаючи на те, що вони були людьми, Брандо знав, що це не означає, що вони поділяють ті ж інтереси, що й більшість істот на континенті. Подібно до того, як більшість чарівників нежиті були людьми, вони також були ворогами Еруана, Сен-Осоля та Круса. Мало того, вони також були лідерами та особами, які приймають рішення у всіх війнах. Вони також були тими, хто спричинив найбільше лиха в Королівствах.

.

Таку ж роль зіграв і Святий храм Мертвого Місяця. У Вонде кожна війна мала релігійне підґрунтя, і нежить не була винятком. До того, як з’явився Меркурійський посох, саме вони об’єднали нежить і почали атаку на Вонде. Після того, як з’явився Меркурійський посох, вони знову стояли за лаштунками. Брандо знав, що без підтримки Святого Храму Мертвого Місяця Королева не змогла б за такий короткий час об’єднати Країну Мертвих і стати правителькою Мадари за назвою.

.

У наступні десятиліття Святий Храм Мертвого Місяця міцно стояв за нею. Вони неодноразово посилали оракули Богині Мертвого Місяця, щоб усунути всі перешкоди для Меркурія Посоха, поки ця величезна Імперія не була створена.

Після того, як Брандо вклонився, він побачив Дельфайна, що стояв збоку. Дочка прем’єр-міністра помітила погляд Брандо і подивилася на нього, вказуючи на те, що переговори пройшли успішно. Брендел полегшено зітхнув. Він більше боявся, що королева повернеться до своїх слів. Незважаючи на те, що посох Меркурія все ще був у його руках, і він все ще мав перевагу, хто знав, чи не проігнорує ця владна жінка все і нападе на них після повернення на свою знайому територію?

,

За останні два місяці його не раз попереджали дії королеви, які говорили йому, що означає бути непередбачуваним.

.

Королева Мадари, природно, помітила тонку взаємодію між Брандо і Дельфайном, але її це зовсім не хвилювало. Це архієпископ Филип. Вона коротко познайомила його з Брандо. З холодного тону королеви Брандо зрозумів, що перед ним був Щирий Філіп.

.

Останній був архієпископом Святого Храму Мертвого Місяця з кінця Першої Ери до перших сорока років Другої Ери. Його найбільшим досягненням була підтримка Верховного Мадари в об’єднанні Імперії. Однак Брандо не знав, коли саме він став архієпископом Святого Храму Мертвого Місяця, але й не очікував, що вже зійшов на цю посаду.

В історії Філіп був дуже стриманою людиною. Він народився в темній дворянській родині в Царстві Вічної Смерті. Він вступив до Святого Храму у віці дванадцяти років і став учнем священнослужителя. Після цього його шлях просування по службі нічим не примітний. Він рідко помилявся, був побожним і глибоко довіряв своїм наставникам. Його шлях просування по службі не був гладким, але він також не зіткнувся з серйозними невдачами. Здавалося, що він був