Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Процес його сходження на посаду головного жерця був ще більш млявим, тому що в цю епоху Храм Місяця Нежиті не міг знайти більш видатного генія. Єдиною його перевагою було те, що він підходив більше, ніж інші конкуренти, і завдяки цьому він отримав найбільш шановану посаду в Королівстві Місяця Нежиті.

З логічної точки зору, такій людині не повинно бути кон’юнктурної натури великих людей. Відверто кажучи, йому не вистачило сміливості поставити все на карту з одного кидка. Він повинен бути поміркованим і обережним, а також любити дотримуватися старих правил. Однак така людина з самого початку твердо стояла за посохом Меркурія. Навіть коли влада імператора Мадари ще не з’явилася, він ніколи не похитнувся. Все його життя полягало в тому, щоб сприяти зусиллям Меркурія щодо об’єднання Імперії Мертвого Місяця. За жартівливими словами багатьох гравців, за підтримки доброго старого Філіпа імператором Мадари повинна була стати навіть свиня.

.

Ця приказка була небезпідставною. До появи Меркурія Посох Святий Храм Мертвого Місяця володів майже всією силою мови в Темному Царстві. Як архієпископ Святого Храму Мертвого Місяця, єдина відмінність між ним і пізнішим Імператором Імперії полягала в тому, що він не мав абсолютного контролю над Лордами Нежиті. Крім цього, він нічим не відрізнявся від Всевишнього.

Однак людина, яка мала таку владу і вплив, вирішила створити людину, яка могла б стояти над Храмом. Він ніби взяв на себе ініціативу передати владу Храму комусь іншому. Дехто вважав, що він зробив це, щоб домогтися об’єднання імперії, але були й такі, хто сумнівався, чи має він такі високі амбіції. Були й люди, які вірили, що він отримав оракул від Богині Мертвого Місяця. Однак існували всілякі теорії, які не могли описати Господа-служителя храму Мертвого Місяця. До тих пір, поки він не пішов з посади служителя храму Мертвого Місяця і не передав його комусь іншому, всі легенди про нього здавалися заплутаною головоломкою.

!

До речі, це був перший випадок, коли Брандо зустрівся з цією відомою людиною в історії. Однак в цю епоху було занадто багато героїв і легенд. Принаймні в порівнянні з жінкою, яка була поруч з ним, архієпископ Філіп був нікчемою. На його думку, присутність цього архієпископа була саме такою. Його досвід був схожий на легенду, але не витримував ретельної перевірки. Він давав людям відчуття, що він дуже звичайний. У порівнянні зі звичайними людьми він був загадковим і незбагненним. Однак у порівнянні з реальними легендарними героями цієї епохи він був саме таким.

Але, незважаючи ні на що, будь-хто, хто чув про цю людину, більш-менш зацікавився б нею. Їм було цікаво, яка віра була у нього в серці в цей момент, і яка віра підтримувала його, щоб твердо стояти за Меркурієвим посохом, поки Темне Царство не буде об’єднано.

У цей момент Брандо подивився на архієпископа і не міг не мати в голові такої думки.

.

Пилип здавався трохи тьмяним і не помічав його погляду. Повернувши привітання Брандо, він зняв капелюх мантії, відкривши дещо бліде обличчя. Це було обличчя чоловіка середніх років без будь-яких відмінних рис. На його щоках були сірувато-коричневі плями, схожі на . У зв’язку з тривалою ерозією темної магії, це було помітною рисою духовенства Клейса.

Але це був цей, здавалося б, покірний чоловік середніх років. Після того, як Її Величність Королева Мадари познайомила його з Брандо, вона повернула голову і подивилася на нього, ніби питала його думку.

.

Брандо помітив цю дивну сцену. Він не міг не глянути на старого. Він побачив, як Пилип жорстко киває.

Тільки тоді Її Величність Королева повернула голову і подивилася на нього. Порахуйте, в ці дні було занадто багато порушників спокою, тому я не можу пошкодувати часу, щоб прийняти вас усіх. Якщо є якась зневага, ви ж не будете мене звинувачувати, чи не так?

Брандо, природно, не сприйняв би ввічливі слова Її Величності всерйоз. Він похитав головою.

Її Величність Королева задоволено кивнула. Це дуже добре. Обіцянка, яку я дав вам на полі бою того дня, тепер виконана. Гадаю, пан граф не заплющить очі на щирість, виявлену Мадарою, чи не так?

.

Брандо знову кивнув.

?

Тепер армія Мадари відступила з Еруїна. Ті грішники, яких пан граф хоче покарати, тепер передані вам. Я також виконав усі ваші прохання. Я пішов на величезну поступку, але я вірю, що пан граф також розуміє, що угода взаємна, чи не так?

,

На це речення, можна сказати, Брандо чекав довго. Він знав, що Її Величність Королева не з тих, хто завжди поступиться. З одного боку вона виявилася слабкою, а це могло означати лише те, що з іншого боку у неї повинні бути інші плани. Але цими днями він так і не зрозумів, чому Її Величність пішла на таку велику поступку.

Можливо, в очах оточуючих це було для того, щоб повернути Меркурій Посох. Але, як людина, яка брала участь у справі, Брандо дуже добре знав, що посох Меркурія був переданий йому самою Її Величністю Королевою.

Якщо це так, то їй потрібно було інше пояснення того, що вона зробила того дня.

1330

Розділ 1330

Хоча Брандо не міг вгадати відповідь, він принаймні розумів, що настане момент, коли відповідь йому відкриється.

,

Знаючи це, він міг терпляче чекати, поки королева зробить свій крок. Але виявилося, що вона не давала йому чекати занадто довго.

, ���

І ця мить, здавалося, настала зараз

,

У залі вічної смерті була хвилина мовчання. Співи послушників, здавалося, стали голоснішими. На якусь мить здалося, що в порожнечі пролунав голос, який відгукнувся на спів. Той голос загуркотів, як грім.

.

Зал заревів. Спочатку Брандо подумав, що це ілюзія, але потім сімнадцять стовпів почали тремтіти. Дехто з вірян втратив рівновагу і впав на землю. Він підвів очі і побачив пил, що падав з купола залу.

Але в такій ситуації ніхто не кричав і не тікав. Послушники тільки голосніше скандували, немов хотіли придушити громовий звук.

Тремтіння тривало лише кілька секунд, а потім знову заспокоїлося.

?

Землетрус?

.

Брендел був приголомшений. Він подивився на Її Величність Королеву і архієпископа Філіпа неподалік, але обидва вони виглядали байдужими, ніби все, що щойно сталося, було ілюзією.

.

Він насупився.

Королева Мадари помітила вираз обличчя Брандо. Якусь мить вона мовчала, а потім запитала: Пам’ятаєш, що я сказала, коли вручила тобі