Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

— Поки не знає, ми на стадії спільних походів у парки, у кафе та за покупками, — дивлюся у вікно. Цікаво, дощ буде цілий день?

Якась весна дивна цього року, а сьогодні взагалі безглуздий день, працювати не дуже хочеться, я б провів цей час із сім'єю, але Олеся мені заборонила сьогодні приїжджати.

Я в курсі, що повинен повернутися Сашко, і, мабуть, у них буде романтична вечеря, під час якої вони з легкістю зможуть перемивати мені кістки, а потім розповісти одне одному, як сумували весь цей час, поки його не було в місті.

Як подумаю, що він до неї може торкатися, а я ні, аж пересмикує. Досі не розумію, що керує ним, але якраз сьогодні є шанс дізнатися особисто.

— З Вербицьким давно бачився? — тим часом запитую у друга.

Паша не відразу розуміє, чому я так різко змінив тему, але, почухавши потилицю, починає згадувати.

— Начебто кілька місяців тому він приїжджав у місто, ми переказали гроші, і він поїхав, а чому ти питаєш? Думаєш, він знову качатиме права?

— Пашо, які права? Йому й так пощастило, що все закінчилося саме так, а не інакше. Я міг забрати завод і всі приміщення, але цього не зробив. Все було згідно із законом, усе чесно. Він уже давно крутиться в інших колах, навіщо йому потрібні ці склади?

— Андрію, зайвими гроші не будуть, і як твій друг, я тебе підтримав, але, якщо чесно, зараз не дев'яності, ти вчинив не надто порядно щодо нього. Це я так, щоб ти знав мою думку, — Паша знизує плечима і відводить очі, боїться таке говорити, але слова однаково вирвалися.

— Дякую, я вже зрозумів, тільки обговорювати не будемо. Напевно, Сашенька сильно засмутився, що я так з ним вчинив, і прив'язався до Олесі, а мені це ой як не подобається.

— Стоп, до Олесі? З чого раптом?

— Ось і я хочу зрозуміти. Гаразд, він сьогодні прилітає, хочу з ним перетнутися і все обговорити. Сьогодні мене вже не буде в офісі, можеш розслабитися і поки побути генеральним директором, — Паша сяє у відповідь, але очі не збрехали, він у будь-якому випадку хотів, щоб нічого не змінювалося, і щоб я сміливо жив до самої смерті в Таїланді. Але він мій друг, і я вірю в його відданість, тому навіть не надаю значення дрібним деталям щодо його ставлення до ситуації.

На цьому виходжу з будівлі та вирішую поїхати до ресторану, де маю зустрітися з Олександром особисто.

Він, звісно, здивувався, ми давно не бачилися, тим паче на дружні бесіди я давно його не кликав, але все ж таки погодився. Залишилося тільки зрозуміти, навіщо йому потрібна моя дружина, а там справа за малим.

Я маю повернути Олесю і показати їй, що став іншою людиною. Зрештою, ми були щасливими, вона мене кохала і досі кохає, я це відчуваю. Потрібно показати їй, що все може бути інакше, що я більше не зроблю такої помилки, і що мені ніхто, крім неї, не потрібен.

Не те щоб я цього не розумів раніше, просто тоді все було так складно, що навіть згадувати не хочеться. Хоч і розумію, що повернути минуле буде дуже важко, навіть коштуватиме титанічних зусиль, але спробувати все ж таки варто. Вона варта, щоб боротися.

Я не найкраща людина, але її кохаю. І тепер, з появою Даші у моєму житті, остаточно зрозумів, що мені потрібно. Мені потрібна моя сім'я, і я маю зробити все, щоб повернути довіру Олесі.