Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Оголошено вбивство 📚 - Українською

Читати книгу - "Оголошено вбивство"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оголошено вбивство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 69
Перейти на сторінку:
над його плечем і повторювала окремо по літерах кожне слово, яке він читав.

Лампа.

Далі слово:

Фіалки.

Потім через інтервал:

Де пляшечка з-під аспірину?

Наступний рядок у цьому дивному списку було прочитати найважче:

— Солодка смерть, — прочитала Банч. — Так називається торт Міці.

— З'ясувати, — прочитав Кредок.

— З'ясувати? Що з'ясувати? Диво та й годі… «Тяжка хвороба, мужньо перенесена…» Про що це вона?

— Йод, — прочитав інспектор. — Перли… ага, перли.

— А далі Лоті — ні Леті. Її е схоже на о. А потім — Берн. Пенсія…

Кредок і Банч здивовано витріщилися одне на одного. Кредок перечитав швидко:

— Лампа. Фіалки. Де пляшечка з-під аспірину? Солодка смерть. З'ясувати. Тяжка хвороба, мужньо перенесена. Йод. Перли. Берн. Пенсія.

Банч запитала:

— Це щось означає? Узагалі що-небудь означає? Я не бачу ніякого зв'язку.

Кредок повільно промовив:

— У мене був ніби проблиск — але тепер я нічого не бачу. Дивно, чому вона згадала про перли?

— Справді, вона згадала про перли. Що б це могло означати?

— Чи міс Блеклок завжди носить цей потрійний разок перлів?

— Так, завжди. Іноді ми сміємося з неї. Вони надто яскраво створюють враження фальшивих, чи не так? Але, мабуть, вона вважає їх дуже модними.

— Може бути й інша причина, — повільно проказав Кредок.

— Ви ж не хочете сказати, що вони справжні. О, справжніми бути вони ніяк не можуть.

— Чи дуже часто вам доводилося бачити справжні перли такого розміру, місіс Гармон? — Але ж вони так блищать. Кредок стенув плечима.

— Хай там як, а вони тепер не мають значення. Лише міс Марпл тепер має значення. Ми повинні знайти її.

Вони повинні знайти її, поки не буде пізно — та, можливо, вже надто пізно. Ті нашкрябані олівцем слова означали, що вона вийшла на слід… А це небезпечно — жахливо небезпечно. І де, у біса, Флетчер?

Кредок вийшов із будинку вікарія і рушив туди, де покинув свій автомобіль. Шукати — ось і все, що він міг зробити, — шукати.

І тут із-під низько похиленого гілля лаврів до нього озвався голос:

— Сер! — сказав сержант Флетчер. — Сер…

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

ТРИ ЖІНКИ

У садибі «Літл-Педокс» закінчили вечеряти. За столом панувала ніякова мовчанка.

Патрик, із прикрістю усвідомлюючи, що він потрапив у неласку до тітки Леті, робив лише спазматичні спроби розпочати розмову, але ніхто йому на них не відповідав. Філіпа Геймс поринула в роздуми. Міс Блеклок також облишила намагання поводитися з притаманною їй веселістю. Вона перевдяглася до вечері й зійшла вниз у намисті з камей, але вперше страх виднівся в її обведених темними колами очах і виявляв себе в тремтінні рук.

І тільки Джулія зберегла протягом усього вечора свій вираз цинічної незворушності.

— Пробачте мені, Леті, — сказала вона, — що я не можу негайно спакуватися й покинути ваш дім. Бо, думаю, поліція мені цього не дозволить. Проте я не стану довго муляти вам очі — чи як там кажуть, бо незабаром сюди з'явиться інспектор Кредок із ордером на мій арешт і надіне на мене наручники. Власне кажучи, мене дивує, чому він досі цього не зробив.

— Він шукає стару леді — міс Марпл, — сказала міс Блеклок. — Ви гадаєте, її теж убили? — запитав Патрик із суто науковою цікавістю. — Але чому? Що їй могло бути відомо?

— Я не знаю, — похмуро відказала міс Блеклок. — Можливо, міс Мерґатройд щось їй сказала.

— Якщо її теж убито, то, виходячи з логічних міркувань, це могла зробити тільки одна особа.

— Хто?

— Гінчкліф, звичайно, — сказав Патрик із тріумфом у голосі. — Адже міс Марпл бачили востаннє саме там — у садибі «Боулдере». Моє розв'язання проблеми полягає в тому, що шукати її тіло треба саме там.

— Мені болить голова, — тупо промовила міс Блеклок. Вона притиснула пальці до лоба. — Навіщо Пнч убивати міс Марпл? Це не має сенсу.

— Це мало б сенс у тому випадку, якби Пнч убила Мерґатройд, — переможно заявив Патрик.

Філіпа вийшла зі своєї апатії, щоб сказати: — Пнч не могла вбити Мерґатройд.

— Вона могла б, якби Мерґатройд натрапила на доказ того, що Пнч скоїла якийсь злочин.

— Хай там як, а Пнч була на станції, коли Мерґатройд було вбито. — Вона могла вбити Мерґатройд перед тим, як поїхала. Несподівано Летиція Блеклок закричала, так, що всі здригнулися. — Убивство, убивство, убивство! Чи не можете ви говорити про щось інше? Я налякана, невже ви не розумієте? Я налякана. Раніше я нічого не боялася. Я вважала, що можу подбати про себе… Але що ви можете зробити проти вбивці, який чекає… І стежить за тобою… І жде свого часу! О Боже!

Вона опустила голову на руки. Через мить підвела погляд і напруженим голосом попросила пробачення.

— Пробачте. Я… я втратила над собою контроль.

— Усе гаразд, тітко Леті, — сказав Патрик із почуттям. — Я догляну за вами.

— Ти? — це було все, що сказала Летиція Блеклок, але розчарування в тоні її голосу пролунало майже як звинувачення.

Цей діалог відбувся перед самою вечерею, а Міці ще й додала напруги, увійшовши та оголосивши, що не готуватиме вечерю.

— Я нічого більше не робити в цей дім. Я йти до своя кімната. Я замикатися там до ранку. Я боятися — тут убивати надто багато людей — ту міс Мерґатройд із її дурним англійським обличчям, кому треба було вбивати її? Лише маніякові! Маніяк десь тут, близько. А маніякові байдуже, кого він убивати. Але я не хочу, щоб мене вбивати. Я бачити тіні на кухні, я чути там шарудіння, мені ввижатися хтось на подвір'ї, а потім я бачити, як ковзає тінь під дверима, і чути, як хтось підходить. Тому я йти до своя кімната й замикати двері, а може, ще й привалити їх шафою. А вранці я сказати той брутальний полісмен, що я втікати звідси. А якщо він мені не дозволити, я сказати: «Я горлати, горлати й горлати, аж поки мене не відпустять звідси!»

Усі, знаючи, на що спроможна Міці в галузі крику, здригнулися від страху на цю погрозу.

— Отже, я пішов до своєї кімнати, — сказала Міці, повторивши свою заяву, щоб ні в кого не залишилося жодних сумнівів щодо її намірів.

Суто символічним рухом вона скинула кретоновий фартух, який носила.

— Добраніч, міс Блеклок. Можливо, вранці ви вже не бути жива. Тому, на цей випадок, я сказати вам: «Прощай!»

Вона рвучко обернулася й пішла, і двері м'яко зачинилися за нею зі своїм тонким

1 ... 56 57 58 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оголошено вбивство"