Читати книгу - "Все буде добре"

– Ви добре справляєтесь, Алексе, однак, напевно, не усвідомлюєте, що втягнулись у надзвичайно небезпечне протистояння. Я ціную вас як довгостроковий актив, а тому хочу попередити: хтось грає в ті ж ігри, що й ми.

Олександр здивовано підняв брови. Що це означає? Узяв теку й оглянув її вміст. Там було досьє на «Інстер Банкін Груп».

– Якщо ви розумієте мотиви свого ворога, то знаєте, як його контролювати. І повірте, це «маленьке непорозуміння» не з тих, які можуть вирішитися самі собою, – Чарльз Еґарт узяв у руки порожню чашку й покрутив її. – Колись ми з вашим батьком, Алексе, уклали угоду. Взамін на послугу він дав мені доступ до таємниць Східної Європи. Ці знання допомагають нам у швидкому розвитку як в Україні, так і в Прибалтиці, але до мене доходять чутки. Тривожні чутки, що в бізнес хоче втрутитися політика. Тому будьте обережними у власних діях, Алексе, я тільки почав до вас звикати.

На столі замиготіла лампочка, і Чарльз Еґарт підняв трубку.

– Слухаю, – кілька секунд він дивився кудись у порожню чашку перед собою й зрештою кивнув. – Добре. Зараз буду, – поклав слухавку й підвівся. – Я перепрошую. Відлучусь на п’ять хвилин. А ви пийте чай, Алексе, а то охолоне.

Подарувавши своєму гостю найдобрішу усмішку на світі, Чарльз Оґюст Еґарт вийшов із кабінету.

Олександр Шипалко взяв у руки чашку та глянув на червону рідину та ягідку, яка плавала в глибині. Відставив назад. Не до чаю зараз. Він знову глянув на вміст теки. Чотири листочки з інформацією про його головний біль – «Інстер Банкін Груп». Що ж, глянемо.

Приватний російський банк, заснований у дев’яносто другому році. Протягом усього часу існування нічим особливим не виділявся. Примудрився організувати філії в Казахстані, Україні, Білорусії та Румунії. У дві тисячі третьому російську частину банку викупив італійський консалтинг «Етерно», який перепродав банківські установи стороннім компаніям. Філії в інших країнах також почали змінювати форму власності. Усі, окрім «Інстер Банкін Груп» Україна. Олександр перечитав звіт ще раз і впевнився: навіть після угоди з «Етерно» ніде офіційно не фігурувало, що «Інстер Банкін Груп» перестала працювати. Цікаво…

На наступній сторінці було все те саме, лише в графіках. Третя ж ілюструвала стан української філії колишнього російського банку. Усе, що Олександр знав і сам. Банк тримався на плаву силою волі свого директора. Прибутки – мінімальні. Витрати – неспіврозмірні. Бухгалтерія показувала, що Ігор Жатек володів неабияким управлінським хистом: він не давав потонути своєму банку, чинив опір силовим структурам, які хотіли його закрити, набирав собі акціонерів серед усіх, хто мав хоч трохи грошей, здавав в оренду приміщення в центральних районах міста, щоб відкрити філію в менш презентабельному, зате спальному районі. Він підтримував лівих і правих, синіх і помаранчевих і, здається, не знав, що таке «здатись». В інший період часу Олександр захопився б цією людиною, але зараз це означало лише затяжне протистояння. Єдине питання, на яке не було відповіді: чому Ігор Жатек не дає померти мамонту на ім’я «Інстер Банкін Груп»?

Остання сторінка розкривала біографію невтомного директора. Народжений у сімдесятих, сирота, у шість років усиновлений Володимиром Жатеком, працівником радянського кубинського посольства… Олександр несподівано зупинився й відчув, як по його спині пробігли сироти. Перечитав ще раз. Володимир Жатек… Ніколи не чув про такого. Але от посольство… Часом не те саме, у якому працював його батько Гордій? «Хочу попередити: хтось грає в ті ж ігри, що й ми». Не може бути… Займався боксом, але чомусь кинув. Служив у ВДВ СРСР, однак у жодних бойових операціях участі не брав. Під час Серпневого путчу в дев’яносто першому, коли КДБ спробував урятувати СРСР від розвалу шляхом узурпації влади, Володимир Жатек загинув, а його прийомний син зник майже на десять років. І з’явився вже у двотисячних, щоб очолити першу філію «Інстер Банкін Груп» в Україні.

Повен дивного відчуття дежавю, Олександр повернувся до попередніх сторінок досьє, тепер читаючи дуже уважно. На перший погляд, нічого особливого… Якщо тільки не звернути увагу на той період, коли «Інстер Банкін Груп» залишилась наодинці з українськими економічними реаліями. Ігор Жатек зі шкіри пнувся, щоб урятувати власну компанію, і йому це завжди вдавалось. В останній момент він завжди знаходив достатньо солідну суму грошей, щоб утриматись на плаву. Олександр утретє вчитався в текст. Жатек уперто намагався влізти в транспортний бізнес, вкладаючи туди нелогічно великі кошти. Луганськ отримав два нових банківських відділення з окремими складськими приміщеннями, хоча схід України приносив найменший прибуток. Активна співпраця з благодійними організаціями й мистецькими заходами, хоча у квадратному обличчі Жатека важко було розгледіти інтелектуала. І після кожного, на перший погляд збиткового, заходу на рахунках з’являлися гроші від невідомих меценатів.

Олександр Шипалко ляснув себе по лобі. Так ось нащо йому цей помираючий мамонт! Він виводить кошти через «Інстер Банкін Груп». Усі ці підкупи депутатів, уся ця підтримка різних політичних сил, «діалоги» з СБУ про західних радикалів-екстремістів, які накопав Віталік. Ігор Жатек не шукав там грошей для функціонування банку, навпаки, банк існував, щоб фінансувати ці дії.

Усмішка розуміння повільно сповзла з його обличчя. Але нащо це потрібно звичайному російському бандитові? Олександр очима знайшов «кубинське посольство». Та чи такому вже звичайному?..

«Якщо ви розумієте мотиви свого ворога, то знаєте, як його контролювати»… Які можуть бути мотиви Ігоря Жатека? Він не планує зливатися з «Альвеа», йому не потрібні гроші зараз, йому потрібне фінансування на довгостроковій перспективі. Хтось зі сторони вкладає кошти в мертву банківську установу, і цей хтось не хоче, щоб у його бухгалтерію втручалися. «До мене дійшли тривожні чутки, що в бізнес хоче втрутитися політика»… Жатеку не потрібна «Альвеа» під боком, а оскільки дипломатично вирішити питання не вийшло, значить, він просто усуне конкурента. Але як?

Наступна думка відгонила параноєю. Нащо Чарльз Еґарт викликав його в Нью-Йорк? Чому ні сіло ні впало вирішив наголосити на небезпеці в особі Ігоря Жатека? Невже припускає, що Олександру може щось загрожувати,