Читати книгу - "Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але з іншого боку тішило, що Микола теж нічого не написав, не зіпсувавши цим настрій.
Спати не хотілося і Степанія вирішила детальніше вивчити книгу, подаровану вогневиком. Цього разу вона так зачиталася, що не помітила, як настала глуха ніч. Книга виявилася настільки пізнавальною, з подробицями описуючи головних богів, істот, наділених магією і забавні традиції тих далеких часів.
-Лукеріє, тут пишуть, що за старих часів наречену обов'язково треба було викрасти перед весіллям. А то хатні духи на неї розлютуються, що вона з власної волі будинок залишає. Правда, чи що?
-Правда.Тільки це не про Свирянок, вони до будинку чоловіка після весілля не переходять.
-До речі. Виходить, усім женихам доведеться до нас переїхати? А як же їхні будинки? Ось у Міті, наприклад, такий будинок дивовижний у його світі, як він його покине? У Гора теж гарний будинок, своїми руками будував, не думаю, що він його залишить і переїде сюди.
-Знайшла про що думати! «Гостьовими» стануть, якщо зовсім не переїдуть!
-Пф! - пирхнула Стьопка, не знайшовши, що відповісти на це. Поки що у неї фантазії не вистачало, щоб уявити сімох мужиків під боком. «Утопія якась!»
Далі у книзі був докладно описаний весільний обряд, з благословенням батьків, з поїданням особливих калачів, обов'язковим сидінням за столом на мішках із зерном та плетінням сімейної ляльки «Нерозлучниці», що складалася з чоловічої та жіночої ляльки на одній палиці. «Угу, тільки в нас таких лялечок на палиці буде вісім і тата з мамою не буде... І як, взагалі, я їм пред'являю сімох зятів? Вони перші мене до психлікарні завезуть, якщо тільки спробую розповісти про долю Плетухи… Блін, оце втрапила!»
-Весілля дуже гарні грали за старих часів, ех! - знову заговорила Лукерія, - мені особливо подобалося, як молоді клялися один одному. Стануть у коло, в руках по свічці, дивлячись в очі прокажуть: вона - «Ти моє Небо!» а він – «Ти моя Земля!» Аж мурахи по тілу…
-Угу, а ми, як скажемо? Я їм: «Ти моє Небо, і ти моє Небо, і ти теж моє Небо… і ти… і ти…»
-Тьху, весь настрій спортила! Спати вже йди!
-Тобі треба, ти і йди! Я ще побуду.
Глибоко за північ, у повній тиші сплячого будинку Стьопці почулося, що вона почула шарудіння за вікном. Вона стрепенулась, злякалася.
-Панночко, тутачки до вас ведмедина завітав. З півгодини навколо будинку кружляє, у вікна косяки косить. Як бути, Конопатка цікавиться?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь», після закриття браузера.
