Читати книгу - "Будь зі мною, Анна Пахомова"

- А тобі обов’язково бути хорошим хлопчиком? – дівчина не розуміла, навіщо він тоді запрошував її, навіщо дратував, і а потім зупинявся на самому цікавому. – Хочу щоб ти був моїм поганим директором!

- Віррро, - прогарчав Антон, втрачаючи контроль над собою. У нього залишились тільки інстинкти і бажання. І всі бажання зосереджувались на цій дівчині.

Волков підхопив Віру під коліна, поставив на ноги, розвернув спиною до себе і буквально зірвав з неї колготи і трусики, змушуючи скинути взуття. Дівчина з задертою до талії сукнею була дуже звабливою. Антон не втримаюся, погладив пальцями її вологі складочки, поклавши іншу руку дівчині на губи.

- Тільки тихо! – злегка зминаючи її губки, прошепотів чоловік, одночасно пестячи її тіло внизу, відчуваючи як тремтить дівчина в його руках. ЇЇ гарячий язичок у відповідь торкнув його пальці.

- Дуже поганий директор, - грайливо відповіла дівчина, прогнувшись задом йому на зустріч. Вона буквально лягла грудьми на стіл. Перед її очима були якісь папери, а в голові була тільки одна думка: «Вести себе тихо», що було надзвичайно складно, адже хотілось кричати від кожного дотику, яким обдаровував її Антон.

Волков не міг повірити, що це відбувається з ним. Але споглядання ніжної шкіри Віриних сідниць, того як довірливо вона вигнулась, очікуючи його вторгнення, робило його щасливим. Він хотів одночасно проникнути в неї негайно як найглибше, і відтягнути цей солодкий момент якнайдалі.

Антон погладив ніжні сідниці, іншою рукою звільняючи себе від штанів. Відклав презерватив, пальці були як деревні, коли він намагався по-швидше розірвати фольгу. Мить, і головка його члена впирається в її гарячий вологий вхід. Віра зазивно застогнала, намагаючись податись назустріч, щоб прискорити момент злиття.

Але Волков не піддався на її провокацію. Натомість нахилився до її тіла, почав цілувати шию, просунув долоню між столом і Віриним тілом, щоб обхопити груди.

- Я не можу чекати, - змолилась Віра. Вона навіть не уявляла, що збудження буває таким болісним – коли все тіло здається пече і горить, вимагаючи порятунку.

Як би Антону не було приємно дражнити її, спостерігаючи як нестерпно дівчина його бажає, та він мусив підкоритись. Одним ривком він потягнув дівчину за стегна до себе, штовхнувся вперед легко приникаючи в неї, і гасячи пальцями її викрик. Яка ж вона нестримана! І як його самого заводить ця небезпека бути застуканим на гарячому кимось із співробітників.

Антон відсторонився від Віри, і знову наблизився. Ривками буквально нанизуючи її на себе. Видовище як його чоловіче єство наполегливо і туго входить в її тіло було неймовірним. Фантастично розпусним. Дахозривальиним. І збуджувало його ще сильніше.

Відчуття повного проникнення зводило Антона з розуму. Він і хотів би рухатись повільніше, поводитись тихіше, але вже не міг. Його руки зминали сідниці, переміщались на тонку талію, притягуючи Віру до себе ближче і тісніше. Він бачив як вхопилась Віра за інший край столу пальцями, як вона повернула голову на бік, і буквально притулилась щокою до паперів. Як примружує вона очі і починає тремтіти ззовні і в середині від кожного нового поштовху.

Дівчина сама безконтрольно рухалась йому на зустріч, напружена, як струна. Щоб в наступний момент видихнути одне єдине слово «Антон», і здригнутись в потужному оргазмі. Волкова буквально накрило хвилею ніжності до неї. Він ніколи ще себе так не почував – збуджено, закохано, ніжно. Здавалось зараз він переживає щось набагато більше, ніж оргазм коханої дівчини. По тілу пробігалась вогняна хвиля, його тіло здригнулось в такт Віриному затихаючому задоволенню і він міцно притис дівчину до себе.

- Це було…, - Віра не могла підібрати слів. В грудях поселилось сонце, ноги все ще тремтіли і відмовлялись її слухати, у вухах шуміло.

- Неймовірно, - замість неї промовив Антон Павлович. Він дістав із шухлядки вологі серветки і протягнув їх Вірі, вихопивши для себе кілька штук.

- Ага, - Віра взяла з його рук серветки, пошукала поглядом свій одяг, підхопила його.

- Я хотів поговорити про наші стосунки, - без переходів промови Антон, повертаючись в крісло.  Віра поправила сукню, і зосереджено подивилась на нього.

Волков відчував себе мерзотником. Шляхетним, але мерзотником. Але в будь-якому випадку він був упевнений, що зараз вчинить правильно.

- Зараз така ситуація, - Антон несвідомо кивнув в бік паперів на його столі. – Ніхто про це ще не знає, але наша фірма на межі банкротства.

- Чому? – здивувалась дівчина, за минулий тиждень роботи вона помітила, що у фірми повно замовлень, всі працюють, договори підписуються, і раптом таке дивне твердження.

Віра теж сіла за стіл. Все її розслаблення і задоволення сходило нанівець.

- Дмитро забирає свою частку, - пояснив Волков. – Йому належить сорок відсотків бізнесу. Ще тридцять я маю відписати своїй колишній дружині, в рахунок її відмови від свого позову про позбавлення батьківських прав…

- Але ж це повна капітуляція! – обурилась Віра.

- Я не воюю з жінками, - у Антона теж зіпсувався натрій. Він погукав Віру все пояснити, а не виправдовуватись перед нею за свої рішення. – Я вирішив віддати їй цю частку. Це, зауваж набагато менше, ніж вона розраховує. Але річ не в тім. Мова зараз про нас з тобою.

- І до чого тут ми?

- Дмитро сьогодні наговорив багато неправди, - продовжив Антон.

- Так я йому і не повірила, - погодилась Віра.

У Антона в середині все дужче розростався болісний клубок. Віра надто гарна, щоб бути реальністю. І вона точно заслуговує бути з тим, хто цінуватиме і пеститиме її.

- Правильно. Ніхто не бився об заклад. Це як мінімум не зріло і принизливо. Але і те що між нами було, Віро,  не заслуговує бути в форматі «зустріч для сексу», - нарешті підібрався до основного Антон. – Ти не заслуговуєш таких стосунків. Ми зробили з тобою помилку.