Читати книгу - "Будь зі мною, Анна Пахомова"

- Не зрозуміла? – Віра знову стискала під столом пальці. Вона не розуміла, до чого він веде, але в грудях важко перевернулось.

- Тобі потрібний нормальний хлопець, не заклопотаний гинучою фірмою, - пояснив Антон. Він був впевнений в своїй правоті. Це зараз вона розсердиться, обуриться, але подумавши і проаналізувавши зрозуміє, що він хотів найкращого для неї. – Ти заслуговуєш бути коханою, а я цього тобі дати не можу. Для мене робота завжди буде на першому місці. І зрештою, це розіб’є тобі серце. Як моїй колишній.

- Але чому ти вирішуєш за мене? Чому порівнюєш мене з тією… жінкою? – Віру душили сльози. Вона не могла осягнути, що відбувається. Все було так прекрасно, так ідеально, і раптом все зламалось.

Неначе якісь чари на Антона напустили. Чари . Подіяли. Або все не так, як їй кажуть. Мабуть, Волков просто грався її почуттями і бажаннями, вміло маніпулював, щоб виграти спір. А насправді існує ще одна жінка. Та, що вбиває пацюків і пише огидні есемески. І та, стосунки з якою для Антона Павловича важливіші. А зараз він просто сидить і бреше Вірі в очі, щоб виправдати себе.

- Тому, що я знаю, як тобі буде краще, - продовжив пояснювати Антон. Йому не подобалось те, що він говорить. Не подобався океан болі, що сколихнувся у Віриних очах. Дівчина раптом вся погасла, як сонце, на яке набігли хмари.

- Я все зрозуміла, - Віра встала, усвідомивши, що так і стискає в руках колготи, шпурнула їх на підлогу, як змію. – Вся справа  в тій жінці. Що писала есемески. Ти знаєш хто вона. І вона має для тебе значення.

- Віро, ти геть не права! – обурився Антон, який навіть подумати не міг, що дівчина так витлумачить його вчинок. Але Віра його не слухала. Вона прокрокувала до дверей, смикнула їх, згадала, що вони замкнені, і повернувшись до Волкова промовила:

 - Я не буду влаштовувати сцен. Це був просто секс, - вона покрутила замок. Але не поспішала відчиняти двері. – Я не вважаю його помилкою, бо мені було чудово. Ну а якщо тобі не сподобалось, то це вже і не мої проблеми!