застав, лише мученик сам у кайданах сидів. І дивувався темничний сторож вельми й настрашився. Коли минуло сім днів після їхнього приходу до Візантії, Вивіян-воєвода, сівши на судищі, поставив перед собою мученика святого Акакія. І бачив його тілом здорового і лицем світлого — здивувався, бо сподівався його побачити знеможеного вельми від ран і пут, від голоду ж, і спраги, і від труду дороги. І гнівався воєвода на воїнів, вважаючи, що вони його зрадили, і сказав до них сердито: "Чи не вам я звелів чоловіка того у внутрішній замкнути в'язниці, в колодки забити і важким залізом обкласти по цілому тілу, їжі і пиття зовсім не давати. Ви ж дали йому відпочити і від ран зцілитися. І ось нині бачу його здорового й гарнішого з лиця, ніж раніше". Антонін же Коментарисій мовив: "Присягаюся владою твоєю, о воєводо, що все за велінням твоїм було. Починаючи від Пирінта аж до сього града ведений був силою, обкладений важким залізом, яке сам можеш оглянути і зважити, якої ваги воно. І в найтіснішій тут темниці був замкнений, і ніхто ж йому нічого з потрібного не давав — спитай у сторожа темничного і довідаєшся, якщо не так було все, як ти наказав". І зразу воєвода звелів прикликати сторожа. Коли ж прийшов темничний сторож перед воєводу, сказав йому той грізним голосом, говорячи: "Чому, окаянний, не зробив того, що наказано тобі, але допустив цьому в'язневі їсти і зцілюватися відрадно, і ось нині стоїть перед усіма — міцний тілом, наче на війну і битву прийшов". Святий же Акакій мовив: "Міць моя і сила — з небес дані, від подвигоположника Ісуса Христа, який мене від ран зцілив і зробив здоровим". І сказав воєвода до тих, що перед ним стояли, з гнівом: "Бийте його в уста і вибийте йому зуби, щоб не говорив, коли його не питають". І били мученика слуги. Воєвода ж до сторожа знову сказав: "Що ти окаянний, відповіси?" Сторож же мовив: "Присягаю владою твоєю, що все, що ти мені велів, я зробив, ще ж і більше додав йому зла, але инші якісь були його цілителями і годувальниками, про що знають всі, що тут утримувані в темниці, питай їх. І якщо инакше почуєш, то голова моя перед тобою, роби, що хочеш. Бачили-бо ми часто якихось у світле одягнених воїнів, з них же одні з пут його звільняли, инші ж рани обтирали, зцілювали, а инші давали їсти й пити і розмовляли з ним дружньо. Це все бачили в'язні, що з Пиринда з ним приведені, спершу в дорозі, тоді тут часто, і мені розповіли. Я ж, не вірячи словам їхнім, сам те хотів побачити — і бачив своїми очима, як же вони оповіли мені. Коли ж раптово відчиняв двері і входив до нього у внутрішню темницю, хотівши спитати, хто, і звідки, і як через замкнені двері увійшли, — не знаходив нікого, лише самого в'язня у колодках і веригах, який або до Бога свого молився, або спав". І сказав воєвода до сторожа: "Ти, окаянний, від родичів Акакієвих золото взявши, впускав їх до нього з їжею, і питтям, і з ліками". І зразу звелів шелигами олов'яними бити сторожа сильно. Сторож же, битий, кричав, кажучи: "Прошу, о воєводо, допитай спершу точно і довідаєшся, чи не так, як я кажу, тоді уб'єш мене!" Сказав воєвода: "Кажеш, що чарівник і волхв цей чоловік?" Відповів сторож: "Що бачив, те кажу, не знаю, чи чарівник він, чи ні". Таке люте биття витерпів невинний сторож задля мученика Христового, було ж ім'я сторожеві тому Касій. А святий мученик Акакій, бачивши те, сміявся над безумством воєводиним, хоч і мав розбиті зуби та щоки. Те побачивши, воєвода більше гнівом розпалився і сказав люто до мученика: "Чи ти прийшов посміятися з нас, покладаючись на своє волхвування?" Відповів святий: "Не так я сміюся, щоби радіти над вашою загибеллю, більше ж болить серце через ваше довічне осудження. Ви ж самі смієтеся і насміхаєтеся з життя вашого, бо, покинувши Бога неба, і землі, і моря, і Творця всіх, камінню і дереву бездушному поклоняєтеся". І звелів воєвода мученика десятьом воїнам бити дубовими палицями по хребті і по животі. Мученик же, битий, молився до Бога, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, поможи мені, рабові Твоєму".
І прийшов голос зверху, зміцнюючи його, — і зразу ті, що били, заціпеніли, не могли більше ані ворухнути руками своїми на мученика. Воєвода ж, не знаючи, що робити, замислив послати його до ігемона, бо той вже у Візантію прийшов. І написав таке послання: "Визнаного і великого суддю Флакина, ігемона тракійського, Вивіян-воєвода вітає. Акакія, нечестивої християнської віри захисника, його ж Фірм, Мартисійського полку тривун, до мене перед двадцятьма днями прислав, бо не хотів той царським велінням коритися, я мучив за законом суду і ніяк не зміг схилити його до виконання царської волі. А тому що твоя влада краще може наказати і настрашити, посилаю цього чоловіка з діяннями, які про нього коментарисій записав, до твого суду". Ігемон же, писання воєводи прийнявши, звелів мученика посадити в темницю, проте без пут і без пильної сторожі: мав-бо жінку-християнку, вона ж його проханнями і присягами таємно вмовила, щоб не мучив довго християн, яких до нього приводили на суд, але швидко передавав смерті. Через п'ять днів ігемон поставив мученика на суд і, акти щодо нього, які воєвода прислав, прочитати звелівши, здивувався лютости того, мучениковій ж міцності. І докоряв Вивіянові за те, що чоловіка, воїна сановитого, настільки довго і настільки люто мучив, а не зразу заморив його стратою мечем. Зрозумівши, що ніяк не можна мученика Христового схилити до еллінства, звелів мечем відтяти йому голову за Візантійським градом. Коли ведений був мученик на страту, взивав до Бога, кажучи: "Багатьма мовами хотів би прославити тебе, Христе, Життєдавче, Сину Божий, бо настільки Ти добрий і милостивий до мене, грішного, удостоїв мене частки святих мучеників". І, прийшовши на місце страти й випросивши часу для молитви, казав: "Слава Тобі, Боже, Твоїй безмірній величі належить хвала, бо в нас, обтяжених гріхами, так прославився. Наскільки-бо більші нам являєш благодіяння і наскільки більше прощаєш нам гріхи наші, настільки світліше Твоєї доброти слава сяє і прославляється. Хай буде благословенне Ім'я слави Твоєї, Боже, бо Твоїх благодіянь мене, недостойного, такої чести сподобив, щоб наректися мені мучеником Христовим. Цю ж честь дарував мені Ти не задля якихось
