Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Наречена для боса, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для боса" автора Астра Вєєр. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 43

Діана

- Впізнаю вашу парочку, - підморгує Тим, коли я повертаюся з кабінету боса.

- Тобі зайнятися більше нічим? - дорікаю напарнику, приховуючи цим збентеження.

- З вами займешся, а як же. То горлаєте на весь поверх, то потім дивитися одного на одного закоханими очима, - хмикає він, посміхаючись.

Хочеться більше уточнити щодо очей Максима. Гаразд мої, серце поруч з ним галопом скаче. Але невже він... повірити поки не наважуюся. Раптом тільки спробувати хоче, а потім передумає?

Ну і я ще дурочка, взяла і напала з цією набридливою Кариною. Віка б мені відразу сказала, що це ревнощі, вона така. Але в моєму випадку, навіть самому спокійному загрожує стати нервовим.

Перед завершенням робочого дня, Максим виходить з приймальні і через пару хвилин повертається назад. Та не з порожніми руками.

- Діано, це тобі.

Простягає мені розкішний букет багряно-червоних троянд.

Приблизно такий я нещодавно замовляла від його імені для Карини за дорученням. А тепер отримую і я… Відганяю неприємні спогади.

- Дякую. Квіти чудові.

Зариваюся носом у пелюстки, вдихаючи тонкий аромат, що кружляє голову. Або причина запаморочення не тільки в букеті, а у тому, як дивиться на мене цей надзвичайний чоловік.

- Для мене ти найгарніше будь-яких квітів, - Максим ніжно проводить долонею по моїй щоці, і мільйони голочок тут же пробігають по шкірі.

- Мені ще потрібно роздрукувати акти робіт і…

- До завтра вони не втечуть, - перебиває бос мій робочий порив. - Краще ми саме зараз поїдемо на побачення.

- Нічого ж собі! - виривається з мене.

- Ну а чому б ні, ми ж починаємо все заново.

Покашлювання нас відволікає від романтичного настрою Максима і потопаючої у радісному сиропі мене.

- Тим? Ти ще тут? - суворо прилітає другому помічникові від боса.

- Вибачте, але я не міг вийти. Ви ж прохід перекрили.

Хлопець підхоплюється і біжить до дверей, кидаючи в мене погляд, ніби як: "Оце ви даєте!»

І сама знаю, що даємо, а ще дражнити вміємо, намагатися готувати, грати ролі та багато всього. Тільки початок відносин “по-справжньому” абсолютно новий для нас.

Ось так ми і їдемо в перший раз на справжнє побачення. У машині Максим згадує, що ми стільки часу разом проводили, що сміливо можна і те віднести до побачень.

Погоджуємося на те, що справжнісіньке тільки зараз.

- Тільки у нас є проблема, - рухаючись між машин, вимовляє Максим.

- Яка?

- Я не знаю, куди ходять на побачення, крім ресторану. Може, тобі хотілося ще кудись потрапити?

Такий ось романтик мені попався. Зате хоч зізнався вчасно. Втретє проїжджати через все місто, мене б вже до нудоти довело. Гадала, що він знає, куди їде. І виявляється, Максим шукав місця.

- Отже, першу половину побачення проводимо по-моєму, - пропоную я. - А друга частина тобі дістається.

Даю напрямок до парку. Ми виходимо з машини, і Максим бере мене за руку. Так і блукаємо по алеях, відриваючись від міської суєти.

Ще недавно навіть уявити собі не могла, як може бути легко з босом, якщо не боротися з собою. І як важко встояти, коли його губи так близько. Сама тягнуся за поцілунком біля ставка. Ми, немов студенти, про все забуваємо і цілуємося на очах у випадкових перехожих.

- Я вже й не згадаю, коли востаннє у парку гуляв, - сміється Максим, дивлячись на мої спроби нагодувати жирненьких качок.

- Тоді тобі треба для великих вражень ще спробувати дещо.

Тягну його до лотка з хот-догами і вуличною їжею.

- Діано, ти впевнена, що тут їсти безпечно?

Максим прискіпливо розглядає хлопців за прилавком, зайнятих перевертанням на жаровні сосисок.

- Для Вашої величності ризик, звичайно, є. Але я ж поруч, врятую, - обіцяю урочисто.

Замовляю нам по хот-догу і каву в паперових стаканчиках.

Влаштовуємося на колоді, сідаючи на розстеленому піджаку дорого костюма Максима. Обпікаємося від гарячої кави, кусаємо один у одного хот-доги, і мені в цей момент здається, що я бачу боса справжнісіньким. Бачу його своїм.

- Мені б і в голову не прийшло, що тобі таке побачення сподобається, - задумливо тягне він, хрустячи своєю булкою.

- Тепер ти знаєш, - хихикаю я. - Ще на набережній мені подобається гуляти. І є одне місце за містом, там озеро і дуже красиво.

- І з ким це ти там гуляла? - невдоволено примружується, а ніздрі роздуваються.

- Хочеш це знати?

- Та просто запитав… От дідько. Хочу!

І я з нас сама ревнива. Угу-угу. Нам ще змагатися і змагатися.

- Ну гаразд, мені не шкода, - роблю такий вигляд, ніби згадую, а сама дражню. - В універі з дівчатками на вихідних іноді вибиралися. Найчастіше з Вікою, якщо виходило її витягнути.

Про колишнього мовчу. Взагалі-то я разок його у парк затягла. Ходив, носом крутив і не пахло романтикою.

І тільки зустрівши Максима, я зрозуміла чому, адже з мого боку і почуттями теж не дуже пахло. Можливо, йому передавалося. А я не знала, як це... кохати по-справжньому.

Ой, схаменулася від своїх же думок.

Тільки пізно. Я на багато що здатна, але дозволяти і забороняти собі закохуватися... не підвладне навіть мені. Серце обрало чоловіка мрії ще там, біля ліфта.

Після парку продовження побачення у нас відбувається у невеликому ресторанчику. Максим піддався моєму настрою, в якому пафос тільки вантажить і хочеться від усього відриватися. Тому потрапляємо не у саме шикарне місце за рейтингом крутих босів, зате дуже затишне і з відкритим видом на парк.

Кожну мить з ним, я хочу себе вщипнути. Він той же Максим Дієв, лютий у гніві та любитель жартувати. Але по відчуттях, він змінюється. І, можливо, це я змінююся разом з ним, дивлячись вже іншими очима.

Входимо у будинок з пляшкою дорогого напою з ресторану і пакетом хот-догів. Максиму сподобалася вулична їжа, потім за добавкою мене потягнув. І не забув додати, що на порятунок від мене серйозно розраховує.

У своїй спальні приймаю душ, і щось не сидиться мені. Ноги самі тягнуть у коридор, раптом вже час когось врятувати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 57 58 59 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для боса, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для боса, Астра Вєєр"