Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Хочу полежати у ванні, - всім своїм виглядом Ліна показувала: « так іди», але чоловік схилив голову на бік і спокусливо посміхнувшись, додав. – З тобою.
Незважаючи на зніяковілість дівчини і протести, він схопив її за руку і потягнув за собою.
- Я так не можу. Мені соромно. Давай не будем, - наївно молила-просила його.
Вадим тим часом нічого не говорив, а тільки з ніжною усмішкою почав роздягати її, милуючись рум’яними щоками.
Коли дівчина опинилась перед ним повністю оголеною, він торкнувся пальцями її бороди і, зловивши зніяковілий погляд, заговорив:
- Залазь у ванну. Вона з піною, якщо тобі так буде легше і вимкни кран.
Ліна поспішила зробити те, що він просив. Коли вона вже сиділа, притягнувши коліна до себе, у ванні, то побачила вже майже оголеного Вадима. Вона, відчуваючи одночасно захват і збентеження, поспішила відвести погляд.
- Вночі ти не була такою сором’язливою, - посміхнувся Вадим, заходячи у ванну позад неї.
Ліна невнятно знизала плечима, бо не знала, що йому на це відповісти. Він сперся об край ванни і м’яко притягнув її до себе. За кілька хвилин, спокійно лежачи спиною на його грудях і відчуваючи, як його пальці легенько погладжують її руку, а маківка торкається його обличчя, Ліна розслабилась. Вони мовчали. Помалу вернулись спокій і затишок, які вона відчувала тільки в його присутності, тільки в його обіймах. Захотілося спати. «Напевно втома» - подумала дівчина і, щоб якось розворушитись, заговорила:
- Давай розмовляти, не то я засну.
- Оце я нудний, що ти біля мене спати захотіла, - почула його смішок.
- Не вигадуй. Напевно втомилась, а вода розслабляє.
- Тоді про що ти хочеш поговорити?
Ліна кілька секунд помовчала, роздумуючи, і, врешті, спитала:
- А ти уже бував у Венеції? І ще одне питання. А де б ти хотів побувати?
Так Ліна дізналася, що він у Венеції не був і, виявляється, мріє побувати в Новій Зеландії. Вони ліниво розмовляли, поки вода не остигла . Після чого вилізли і коли почали сміючись витирати одне одного рушником, Ліна забула, що колись відчувала сором і зніяковіння.
Вночі Вадим продовжив відкривати Ліні глибоко заховані, потаємні її бажання, про існування яких вона і не підозрювала. Вони кохалися так, як він і попереджав: Ліна була зверху в тій самій красивій венеціанській масці.
Наступне місто в якому зупинився круїзний лайнер було Котор. Ліна ніколи про таке не чула, та це не завадило їй отримати задоволення від надзвичайно красивого його розташування: в підніжжі чорних скелястих гір, з затишною бухтою в центрі. Вже з корабля зору відкривались безліч кам’яних будівель з покритими червоною черепицею дахами.
Вечером , вдосталь прогулявшись містом, Вадим і Ліна втомлені (підніматись до Старого Міста 1500 сходинок та ще розвага) повернулись в свою каюту.
Після душу Ліна лягла на диван у вітальні і включила телевізор, але втома, накопичена за кілька останніх днів (та ще й безсонні ночі) далася взнаки і вона одразу провалилась в сон.
Вадим стояв під приємними, прохолодними потоками води і не міг не думати про те, що сьогодні вони з Ліною продовжать свої «нічні розваги». Він ще трошки постояв в душі, намагаючись остудити свій запал і вийшов не витираючись, а тільки обмотав рушник довкола талії. У вітальні його чекав маленький сюрприз. Він побачив на дивані скручену калачиком Ліну, яка солодко спала. Вадим якусь мить просто дивився на неї та коли в його сповненому ніжності погляді з’явився проблиск болю – він підійшов ближче і обережно, щоб не розбудити, взяв її на руки. Дівчина щось сонно пробурмотіла і інтуїтивно пригорнулась до нього. Він заніс її в спальню, обережно, мов найдорожчий скарб, поклав на ліжко і ліг біля неї. Вадим не хотів розбудити її грубими обіймами, тому тільки торкнувся її руки, щоб відчувати поряд та просто дивився як вона спить. Ліна заворушилась і розплющила сонні очі.
- Ти чого не спиш? – невиразно пробурмотіла вона, після чого знову заплющила очі, притиснулась до нього, зариваючись в його обійми і знову заснула.
Серце розривалось в грудях, але Вадим, відганяючи жорстокі думки, міцно заплющив очі намагаючись заснути.
Наступний день за планом подорожі, вони провели на лайнері, у відкритому морі. Половину дня Ліна просиділа на верхній палубі біля басейна, бо Вадима сьогодні то і діло відволікали дзвінки з роботи – якісь там проблеми виникли. Ближче до вечора вони пішли в кіно на комедійний бойовик, а потім Ліна кілька разів обіграла Вадима в більярд (хоча вона мала щирі сумніви щодо справжності свого виграшу, якось підозріло погано він грав)
Вечором Вадим і Ліна сиділи в одному із шикарних ресторанів із меню в руках, вибираючи блюда. Дівчина сьогодні вдягла просту молочного кольору блузку з V-подібним вирізом і рукавами на три чверті та чорну спідницю-олівець, які вона брала з собою на конференцію. Вадим же сидів в чорній сорочці, яка йому, безперечно, личила. Ліна подумала, що ніколи не бачила його в сорочці іншого кольору, крім чорного чи білого (хоча, справедливости ради сказати, футболки в нього були ще синього і оливкового кольору). «Потрібно буде подарувати йому сорочку з гавайським принтом чи футболку з кумедним написом» - подумала, посміхаючись і продовжила роздивлятися меню.
Несподівано почула непохитний, спокійний з металевою ноткою голос Вадима:
- Коли офіціант візьме в нас замовлення, ти повинна піти у вбиральню і зняти з себе білизну.
Ліна різко підняла голову і в замішанні подивилась на нього, відчуваючи незрозумілу тривожність.
Вадим сидів, уважно вивчаючи меню, наче не він тільки-що говорив шокуючі речі.
- Що, вибач? – перепитала Ліна.
- Ти все правильно почула, - продовжував роздивлятися меню і хмуритися, наче нічого йому не подобається.
- Ти при своєму розумі? Тут багато людей, а крізь мою блузку все видно, - прошипіла вона.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.