Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Ти мене не знаєш, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"

239
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене не знаєш" автора Юлія Феліз. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 90
Перейти на сторінку:

Із зали я повернувся на склад, звідти потрапив у роздягальню, перевдягся та пішов по гроші. Отримав навіть більше, ніж очікував. "Це за наднормову роботу", - посміхнувся у вуса Петрович. Я міцно потиснув йому руку і пішов додому.

Біля службового входу юрмилися чоловіки, щось жваво обговорювали. Законний перекур забезпечував дорогоцінну додаткову хвилину перепочинку. Біля ніг крутився кудлатий пес. Прибився, ще коли маркет будували. Будівельники його підгодовували, і він так і залишився. Як і всі, я носив цуцику курячі кісточки і купував сосиски. Якби мав своє житло, забрав би до себе. Було б не так самотньо вечорами. 

Я потріпав собаку за вухом і пішов до залізних воріт. Раптом почув шум - відчайдушний собачий гавкіт змішався з вереском шин. Я побіг у бік метушні, і моє серце облилося кров’ю від побаченого видовища - цуценя бігло прямо під колеса чорного автомобіля, що гримів музикою. Час, здавалося, сповільнився. Інстинкт взяв гору, я кинувся навперейми автівці і в  висмикнув цуцика з-під колес за секунду від катастрофи. Мене оглушило музикою, а водій, понісся далі, зупинившись на червоне світло світлофора.

 Мене охопила лють, так само буває на ринзі, коли пропустив черговий удар, який мав би спрогнозувати і поставити блок. Мене бісило, що деякі люди вважають, що все в цьому світі має крутитися навколо них. Ненавидів такий сорт людей, бо таким був мій вітчим. Для нього будь-хто, хто перешкоджав його бажанням, був просто незручністю, невартою уваги. Не тямлячись від гніву, я схопив уламок цегли і з силою жбурнув його в іномарку. Цілив у скло, але загорілося зелене, авто рвонуло з місця і цегла вдарилася об багажник, залишивши на ньому потворну вм’ятину.

Почувся брязкіт металу і скрип гальм. Водій іномарки різко вивернув кермо, і перш ніж червона пелена спала з моїх очей, машина зі скрипом зупинилася, і з’явився її розлючений власник. Кремезний чолов’яга з червоною пикою розмахував стиснутими кулаками і волав на всю вулицю.

— Що ти, в біса, робиш, маленький ублюдок? — гаркнув він, розбризкуючи навколо себе слину. 

Я майже не чув, що він кричав, бо шалено калатало серце і відлунювалося пульсацією у вухах. Я розумів, що сили не рівні, та не збирався відступати.

— Ти, урод, гонки вирішив влаштувати? А якби тут була дитина? Тобі, трясця, дзеркала для чого? — крикнув, ступивши пару кроків йому назустріч.

— Ти мене вчити надумав, шмаркач? Поглянь на машину!— заревів чоловік, грізно наступаючи. — Ти заплатиш за ремонт! Чув мене?

— Гей, чоловіче, — за спиною я почув голос Петровича. Я і не помітив, що він теж курив з мужиками і все бачив. — Ти знаходишся на приватній території, тож тихіше будь. Я раджу тобі забиратися звідси, поки я не викликав поліцію. Камери зафіксували, з якою швидкістю ти рухався по місту.

Я почув, як скрегочуть від злосиі зуби здорованя. Він зрозумів, що програв. За мною стояла вся нічна зміна. Хоч на вигляд і не надто спортивні хлопці, але проти натовпу не попреш. Водій іномарки відступив на кілька кроків і тицьнув у мене товстим, як сарделька, пальцем.

— Ти думаєш, що можеш так просто псувати майно людей, і це зійде з рук? Я подбаю про те, щоб ти пошкодував, що доторкнувся до моєї машини!

Якусь мить він стояв, насторожено дивлячись на мене, а потім швидким кроком пішов до пошкодженого автомобіля. Я подякував хлопцям за допомогу і поспішив додому. Сьогодні до мене мала завітати Ніка.

1 ... 58 59 60 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"