Читати книгу - "Донька від Люцифера, Ірина Скрипник"

——— А ти вже робив такий вибір?

Тоді Міхаель глянув на мене і посміхнувся:

——— Робив, я обрав вас.

… Опустивши голову на землю, я відчувала, як моє тіло холоднішало, а пульс ставав все повільнішим. Кров текла з рани, завданої косою Латерії, і я розуміла, що з кожною секундою втрачаю життєві сили. Однак я не відчувала страху. Мій погляд був зосереджений на моїй доньці, яка стояла на відстані кількох метрів від мене. В руках Меліси раптово виникло два мечі. Її рухи були надзвичайно швидкими і точними. Вона розмахувала мечами з неймовірною спритністю. 

Дивлячись за неї, я лише дивувалась тому, коли саме Міхаель встиг навчити її чомусь подібному. Її техніка бою була бездоганною. Вона билась неймовірно. Відразу було видно, хто саме її батько.

Я зітхнула і глянула на землю. Як же багато крові я вже втратила! Кров текла рясно, створюючи калюжі навколо мене. Я почала стежити за тим, як вона розтікалася в різні боки, змішуючись із брудом і пилом. І раптом помітила, що ми знаходились в якомусь барʼєрі. Магічний бар'єр огортав нас. Його прозорі стіни мерехтіли в повітрі, наче хвилі.

Над головою несподівано щось пролетіло. Було схоже на Міхаеля. Його крила розсікали повітря, і він рухався з неймовірною швидкістю. Його очі горіли люттю.

——— Хоча б з ним все гаразд,  — прошепотіла я, відчуваючи полегшення.

І чому я тільки стала людиною? Людське тіло занадто слабке для того, щоб витримати все, що відбувається довкола. Я згадала про своє колишнє життя, про ту силу, яку мала, і відчула гіркий смуток.

Знову перевела погляд на Мелісу. Вона все ще билася з Латерією. Рухалась, як справжній воїн. Обличчя було зосередженим. 

Останнім, що я бачила перед тим, як мої очі закрились, було те, як Латерія вдарила кулаком мою доньку в живіт. Удар був настільки сильним, що Меліса вигнулася від болю. Її очі широко розкрилися і вона впала на землю. Тіло зігнулося в напівоберті. Лише крила розкинулися навколо неї, ніби захищаючи від подальших ударів. Потім ніби з нізвідки зʼявився Седрик за спиною Латерії. Його фігура виникла з тіні. За спиною майже миттєво розправилися крила.

——— Але ж це неможливо, — пробурмотіла я собі, не вірячи власним очам.

Проте Седрик був там. Він стояв і дивився на мене з майже байдужим виразом обличчя. Потім перевів погляд на Мелісу. Зрештою він підійшов до Латерії. 

Після цього я вже втратила свідомість. Мій світ потьмянів...