Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 130
Перейти на сторінку:
Глава 20

Ранок вожатих розпочався зі зборів, на яких Галина Андріївна детально розповіла про план на майбутню зміну та нагадала правила поведінки в таборі, на випадок якщо хтось забув. Звіт щодо розважальної програми очікували від Ксенії Олегівни. Крім змагань і конкурсів запровадили день самоврядування, коли перший загін призначається вожатими, дорослі в цей час можуть відпочити, лише іноді контролюючи роботу підлітків. У другу зміну комісії не очікується, а ось батьківський день, звичайно ж, буде.

Діана з Алісою бродили табором, оцінюючи чистоту місцевості та справність гойдалок. Прийом нової зміни вимагав ретельнішої підготовки, тому навіть у такі дні їм нудьгувати не доводилося. Перевіривши більшу частину території, дівчата зазирнули за невисокі будиночки з рівним дахом, що були завжди зачинені. Вони використовувалися як склад, там зберігалося непотрібне барахло. Доволі безлюдне місце, і просто так повз нього ніхто проходити не буде, тому кожну свою гулянку компанія "цих" проводила саме там.

Чужим сюди заборонено, але в день прибирання це правило автоматично скасовується. Двоє вожатих зі сміттєвим пакетом у руках вилізли з кущів і застигли за деревом.

Побачили за будиночками Вадима та Інгрід, що сиділи на великих каменях і розмовляли. На вигляд нічого незвичного, а потім вони обійнялися, надто довго і міцно для просто вожатого і дитини. Тоді ж помітили, як Вадим дістав щось із кишені й простягнув Інгрід.

- Не зрозуміла, - прошепотіла Діана.

- Я теж.

За хвилину ці двоє розійшлися, а вожаті так і стояли, не наважуючись продовжити прибирання. Варто було зробити крок і обернутися, як на них налетів Вадим.

- Попалися! - різко видав він, тим самим налякав їх. Дівчата скрикнули від несподіванки. - Стежите?

- У нас прибирання, а ти ухиляєшся від обов'язків, - злобно нагадала Діана.

- Я Галинці шафу тягав із першого поверху, на цьому моя робота закінчена, - він розвів руками.

- Так, гаразд, - перервала Аліса. - Що у вас за спілкування з Інгрід? Чому ви сюди збігаєте... ми чогось не знаємо?

Вадим опустив очі й почухав потилицю.

- Можливо, - через деякий час відповів він. - Вона моя сестра. Зведена. А ви вже надумали собі...

Здавалося б, усе вирішилося, але Алісу не покидало дивне відчуття.

- Зведена ж? Тобто зовсім не рідна?

- Тільки от не треба цього, - насупився він. - Свою хвору фантазію при собі тримайте. А вона моя сестра, я її знаю з дитинства. Зрозуміло?

- Чому про це раніше ніхто не знав? - дивувалася Діана.

- Вона в загоні вашого Діми та чорної... Христини, - для них стало традицією забувати чиєсь ім'я. - Непотрібна інформація.

Така недовіра розчарувала Діану, вона вмить спалахнула.

- Ти реально думав, що до Інгрід погано ставитимуться, тільки тому, що вона твоя сестра? Такої ви думки про нас?! Серйозно? - вона підходила до нього дедалі ближче. - А от мені, навпаки, здавалося, що дехто з вас хороші вожаті. Я б залишила вам свою дитину. Наприклад. І не подумала б, що хтось почне судити про неї, знаючи мене.

- Ти - можливо, а решта? - допитувався він. - На той момент я вас не знав, не міг бути впевненим у кожному.

Гнів Діани вщух.

- А ваші? Вони знають?

- Знають, - процідив Вадим. - Буду вдячний, якщо ви не будете це ні з ким обговорювати.

- Якщо так просиш, - Аліса знизала плечима. - Це взагалі не наша справа.

Незабаром дівчата продовжили прибирання. Коли виносили сміття до баків, розташованих біля центрального виходу, телефон Діани завібрував. Телефонувала мама і просила вийти за ворота. Сюрприз їй влаштували.

Витираючи руки об старі джинси, Діана одразу ж кинулася до залізних дверей, які так вчасно відчинив сторож. Прискорювала крок, побачивши за поворотом маму й сестру. Обидві в червоних довгих сарафанах, модних босоніжках і рожевим педикюром.

Діана кинулася їм в обійми. Не знала, за ким вона сумувала більше, обіймала двох одночасно і все не могла відпустити. Чекала їх ще на батьківський день, але маму, як найціннішого робітника, відпустили з роботи тільки зараз.

- Ой, а погарнішала як! І засмагла! - мама роздивлялася доньку з усіх боків.

- Ми всього місяць не бачилися, - Діана крокувала до бесідки, де вони проводили кожну їхню зустріч. - А ось Софія справді виросла.

Діану і в шкільні роки дивувало, наскільки швидко її однокласники набирають у зрості за три місяці канікул. Тепер із такими ж думками вона поглядала на сестру.

- Як у вас справи? - Діана спостерігала за мамою, що копошилася в пакеті.

- Я не буду переходити в іншу школу, - відповіла Софія. - Ту вчительку звільнили.

- Це добре, - усміхнулася вона. - Що переходити не будеш. Ну і що звільнили...

- А мені зарплату підвищили, - додала мама.

Все своє життя Зінаїда Станіславівна працювала в стоматології, починала асистентом, а набравшись досвіду, стала лікарем у приватній клініці. Діані часто доводилося слухати про важкі випадки пацієнтів. З кожною такою історією чищення зубів ставало дедалі ретельнішим. Мама вміє налякати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 58 59 60 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"