Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 130
Перейти на сторінку:

Поки Софія розповідала за однокласника, що підкидав їй любовні записки до рюкзака, мама дістала з пакета кульок пиріжків, розв'язала і посунула на столику до Діани.

- З капустою, все як ти любиш, - підморгнула вона.

Діана ледь слиною не подавилася, вдихаючи аромат випічки. Мамині пиріжки - це восьме чудо світу, тут їх так не вистачало. Вона знову потерла руки об джинси, потім одна об одну й накинулася на гостинці.

- Діму з Алісою пригостиш, - запропонувала мама. - У мене ще кульок пиріжків із м'ясом є. Тут шоколадки та плов у контейнері.

Діана посміхнулася з набитим ротом. Тішила думка, що вечерю з надокучливою їжею з їдальні доведеться пропустити. Також вона прикинула скільки пиріжків потрібно, щоб пригостити кожного. Мама знала про близьке спілкування з двома друзями, але про те, що ще є Христина з Мішею, а також Лариса і Валера, з якими вони товаришували, якось пропустила.

Зазвичай мама знала про всіх хлопців, з якими спілкується її донька, могла завжди порадити, допомогти, і тільки за непорозуміння з Дімою вона не в курсі. Та й сенсу в цьому, напевно, немає; не вистачало ще, щоб мати почала сприймати його якось по-іншому.

Вони просиділи разом недовго, незабаром родина побігла на автобус, до якого ще далеко йти, а Діана повернулася в табір.

Ближче до другої половини дня в неї з'явився вільний час і вона нарешті змогла виконати обіцянку, дану Інгрід, і намалювати її.

Діана сиділа в бесідці першого загону з мольбертом і аркушем, де з'являлися штрих за штрихом. У небі палило яскраве сонце, сторож поливав квіти зі шланга і насвистував якусь мелодію.

У моменти, коли Діана опускала очі на папір, Інгрід поглядала на головну площу, де незабаром з'явився Вадим. Не зміг пройти повз і завернув до них.

- А мене так навчите малювати? - він оперся об віконце бесідки.

- Не дозволено, - Діана не відривала погляду від малюнка. - Тебе Інгрід навчить, а тепер прошу, не заважати мені.

- Ну-у-у-дно, - протягнув і пішов далі.

Коли основна частина була намальована й Інгрід можна було зрідка ворушитися, Діана подала голос.

- Не знала, що ви брат і сестра.

- Ми вирішили, що краще не говорити, - ледь ворушачи губами, промовила вона. - Раптом би це якось вплинуло на моє перебування тут.

- Але ти - не він. Те, що в нас є якісь розбіжності з колегами, не означає, що це відіб'ється на тобі. Не завжди так працює. Не розумію, звідки така думка.

- Суджу по моїй групі з першої зміни, - задумалася Інгрід. - Раніше мені здавалося, що коли закінчується дитинство, то припиняється вся ця ворожнеча. Наклеп, небажання спілкуватися, булінг. Виявляється, таке є в людей різного віку. В будь-якому колективі: у молоді, у літніх людей.

- Чому вони тебе недолюблювали? - запитала Діана.

- Тому що моя мачуха - директорка нашої школи, до мене було трохи інше ставлення, от Варя й бісилася. Ми з нею в одному класі вчилися, я могла б виграти грант і поїхати вчитися в іншу країну, там ще не точно, конкуренція велика. Злата теж намагалася пробитися, у неї набагато менше шансів через мене. Тільки це вже не заслуга мачухи, не її мізками я іспити складала, але їм не зрозуміти. Придумали новий привід і заспокоїтися не можуть.

- Отже, тебе закрили ці двоє, - переконалася Діана.

- Може з ними ще Альбіна була, не знаю, - Інгрід опустила голову. Коли згадала, що треба позувати, різко вирівнялася. - Хоча вона потім провину на себе взяла, аби дискотеку не скасували.

- Альбіна зі мною була. Вона мені фотографії з репетиції показувала, тоді ще повідомлення Варі на весь екран вискочило. Мені вже потім дійшло, вони хотіли, щоб вона тебе випустила, але Альбіна зробила вигляд, що не помітила, - Діана розмахувала простим олівцем. - Виявляється, це вона попросила Вадима, щоб до тебе в кімнату заглянув, але на концерт ти все одно не встигла.

- Тому на мене чекає щось по типу покарання, - зітхнула Інгрід. - Піду в їдальні чергувати.

- Тобі не обов'язково це робити, - турбувалася Діана. - Експлуатація дитячої праці в таборі заборонена, в директорки свої методи. Ми можемо прибрати за тебе, все одно скоро туди підемо.

- Та мені не складно, - відмовлялася вона. - У мене багато вільного часу, я не проти допомогти.

- Як знаєш.

 

***  

Отримавши портрет, Інгрід пообіцяла зазирнути на гурток малювання в наступну зміну і вирушила в їдальню. Їй потрібно було витерти пил, полити квіти й перенести склянки з посудомийної машини до шафи, що була в залі.

На неї могли б повісити більше обов'язків, але вожаті втрутилися і миття підлоги взяли на себе. Інгрід не довго провела за прибиранням, було й без того чисто.

Коли вона йшла залою з розносом склянок у руках, двері несподівано відчинилися і налякали її. Рука Інгрід здригнулася і всі двадцять склянок полетіли на підлогу. Більшість розбилися.

Інгрід застигла, побачивши перед собою Ярослава. Він теж розгубився, мабуть, не здогадувався, що його мама покарання і дітям роздає.

1 ... 59 60 61 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"