Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

Стояти тут, втупившись поглядом в чорну землю, де нещодавно стояв будинок, відчувається доволі дивно. Спогади, що виринають в голові зовсім не солодкі та веселкові. Саме в цьому місці я залишилася замкненою без їжі та води, гадаючи, що мій кінець вже близько. Відчуття, що смерть дихає в потилицю було настільки сильним, настільки реальним, таким близьким та досяжним. Тут я отримала тавро, як худоба, котру купили і позначили як свою, аби не загубити в стаді. 
   За логікою, я мала б радіти тому, що будинку більше немає, адже навіть попіл, залишений після згарища, розніс вітер, стираючи останні сліди. Проте, це не так. Від картини, що розгорнулася переді мною, серце стискається, до горла підіймається болючий комок. 
   Сонце котиться за горизонт, тоне за верхівками дерев чорного та цілковито непроглядного лісу. Лише тонкі, червоні промінчики пробиваються крізь нього, вдихаючи хоч краплю життя та барв. 
   Після нашої прогулянки верхи мій одяг полетів у сміттєвий бак. Я одягнула вузькі джинси та фланелеву сорочку Кайла. Коли сонце опускається, тут доволі холодно, я цього не передбачила, збираючи речі. 
— Ностальгуєш? — запитує він, підходячи ззаду. 
— Так, тут минули чи не найстрашніші дні в моєму житті, — я кусаю губу зсередини, стримуючи печіння в очах. 
— Пробач, — його долоні обіймають мене за талію, притискаючи до своїх грудей. — Я хочу, щоб ти знала, що я шкодую. Але не впевнений, чи чинив би інакше, якби зміг повернути все назад. 
— Розумію, — хитаючи головую, кажу я. — Хоч ти і класно трахаєшся, але це не відміняє того факту, що ти псих, — я тихо сміюсь, коли його рука лягає на моє підборіддя, повертаючи до себе. 
— Класно трахаюсь? — він підводить брову, з диявольською посмішкою. 
— Ну добре, я погарячкувала. Трішки краще, аніж посередньо, — протягую, стримуючи усмішку, що виникає, коли я бачу вогники в його очах. — Все, годі! Перестань так дивитися на мене, поки я не забрала й ці слова назад. 
— Я просто зобовʼязаний довести, що твоє перше твердження було правдивим, — він нахиляється ближче і шепоче. — Ти навіть не уявляєш, наскільки це важливо для мене. 
— Тоді вам прийдеться постаратися, містере Вествуде, — прикладаю всю концентрацію, аби відновити дихання, що збивається, коли він говорить таким низьким та глибоким голосом. 
— Тоді чекай в моїй спальні, зіронько, я повернуся за годину і хочу знайти тебе в своєму ліжку. 
— Я не підкоряюсь наказам, лише сльозливим благанням, — штовхаю його задом і йду в бік будинку, відчуваючи гарячий погляд спиною.  
   Поведінка гідна дорослої жінки. Цілую долоню і ляскаю нею по сідниці, підіймаючи сорочку чоловіка. Чую його тихий смішок. Від цього метелики пурхають ще сильніше, торкаючись крильцями не тільки внутрішньої поверхні живота, а й серця.

   Три пропущених дзвінка від Мінді. Натискаю на її імʼя та слухаю довгі гудки, перш ніж вона відповідає. 
— Збирайся, ми йдемо на вечірку, — замість привітання випалює подруга. 
   На задньому фоні шумить вода. 
— Ти там що, приймаєш душ?
— Так, я вже не встигаю, в тебе є півтори години. 
— Я не зможу піти, Мі, — кажу, вмощуючись на диван. 
— Що? Чому? Вечір суботи, Бет. Невже ти знову хочеш провести його, валяючись на дивані за переглядом серіалу? 
— Ні, я… Я не вдома, — беру пульт від телевізора та вмикаю його, відразу зменшуючи звук до мінімуму. 
— І? 
— Що «і»? 
— Я маю витягувати з тебе по слову? Де ти знаходишся? 
— Я гостюю у… — я набираю повні легені повітря, аби вимовити це. — Друга. 
— А твій друг — це той придурок-Дієго? Ти ж казала, що не зацікавлена в ньому. - вона вимикає воду. 
— Ні, це не Дієго. 
— Бет! Ти міняєш хлопців частіше, ніж я заставку на телефоні! А я роблю це доволі часто. 
— Ні, це не так. В мене немає стосунків ні з одним, ні з іншим. 
— А секс? — я чую, як в ній пробуджується інтерес.
— Нууу… — протягую я. 
— Бетані! Ти не розповіла мені, що твоя вагіна має нового постійного відвідувача? — вибухає вона, з башкетливим запалом. — Я офіційно образилася. 
— Постійним його важко назвати, Мі. Це сталося всього раз, — я закриваю очі, згадуючи цей один раз. Бажання, щоб він був не єдиним, а лише першим з багатьох, накриває мене судомним стисканням стінок піхви. — І це сталося сьогодні, тому вибач, що не подзвонила, аби розповісти це одразу після оргазму. Сама розумієш, думки були зайняті трішки іншим, — радію, що вона не бачить мою придуркувату усмішку. 
— Я пробачу тебе, якщо в понеділок ти розповіси мені все. В детальних подробицях, Бетані, і лише так! 
— Звісно, ти ж не заспокоїшся, — я дивлюсь на екран телевізору і судомно вдихаю. 
 — Що там? 
— Зачекай хвилинку, — я додаю гучність. 
   Ведучий вечірнього ток-шоу коментує фото, що висвітлюється за ним, на якому Тревор тримає за руку невисоку татуйовану білявку в блакитному бікіні, на пляжі в Маямі.  
   «Тревор Фінч був помічений з новою дівчиною. За даними інсайдерів, це його фанатка, якій пощасливилося провести з ним ніч після концерту. Наразі пара не оголошує про стосунки, але їх часто помічають разом. Невже затятий холостяк віддав комусь своє серце?». Ведучий усміхається, переходячи до смакування нових пліток.
— Теж мені, щасливиця! — коментую я. 
— Хто? - подруга нагадує, що досі на лінії. 
— Тревор Фінч закрутив з якоюсь фанаткою, яку трахнув після концерту. 
— Серйозно? — пирхає вона. — Не кожній сучці щастя! 
— Не найкращий старт для стосунків, — кажу, перемикаючи канал. 
— Ще скажи, що не заздриш їй, — вона вмикає на задньому фоні пісню Тревора. — Кожна хотіла б опинитися на її місці. 
   Струшую плечима, згадуючи куди мене привела ця раптова радість, що звалилася на голову. Зависаю, обмірковуючи те, що якби не Тревор і його боягузливий вчинок, то ми з Кайлом ніколи б не були б в таких стосунках, як зараз. 
   А в яких ми  стосунках? Ми не разом, ми не пара, ми не закохані, ми просто маємо класний секс. Мені цього достатньо. 
— Впевнена, що в житті він ще той шмат лайна. Так що ні, не кожна. 
— Бетані, ти ж була його найпалкішою фанаткою, — дивується подруга. 
— Час йде, часи змінюються. Смаки на чоловіків теж, — я заходжу на кухню, наливаю склянку холодної води, яка нічорта не допоможе охолодити той жар, що зароджується всередині, коли я згадую обіцянку Кайла. 
— Хотіла б я побачити чоловіка, який змусив тебе отак зависати, в розмові зі мною. 
— Можливо, колись і побачиш. Мушу бігти, Мі. Гарного тобі вечора. 
— Що, поспішаєш на секс-марафон? — хтивим голосочком дражниться Мі. 
— Сподіваюся, — кажу, стискаючи ноги. 
— Ти маєш прийти на роботу в понеділок на тремтливих ногах. Якщо цього не буде — відправлю назад до твого загадкового коханця, щоб переробив, як належно. 
  Я хихочу, завершуючи виклик.