Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але навіть коли Кірай пішов, мені не стало легше. Всередині вирувала пекуча суміш образи та гніву, вимагаючи виходу. Хотілося щось розбити, перевернути і, головне, врізати йому вже. Тепер я навіть шкодувала, що втратила таку чудову нагоду.
Ну, чому темні маги такі… самозакохані егоїстичні наволочі? Чому вважають себе центром всесвіту та межею мрій?
Я була неймовірно зла на нього!
Але найбільше я все ж таки злилася на себе саму. Адже що приховувати, якась зовсім дурна і наївна частина мене мало не піддалася якомусь незрозумілому потягу. Не підпустила надто близько.
Ех… Дурниці все це! Візьми себе в руки, Елтрісс.
Я перевела подих, порахувала до десяти і наче трохи заспокоїлася. Мене занадто багато чекає, щоб ще й на це все відволікатися.
І тут мені саме вчасно згадався зелений прапор і книга під матрацом.
Підхопивши чашку з чаєм, махнула сунарі і поплила в кімнату, попередньо підкинувши дрова в грубку.
Су відмерла не одразу. І наздогнала мене вже в кімнаті, коли я діставала книгу і влаштовувалась зручніше на ліжку.
І ось тут розпочалися німі танці. Тобто не зовсім німі, пищала вона дуже навіть активно, але я нічого не розуміла.
Малеча то робила страшні очі, то корчила пики і щирила зуби, злітала під стелю і падала на мене, наче нападала. І при цьому намагалася активно щось зображати.
– Припини все це! – остаточно втративши хоч якусь надію зрозуміти, що саме їй від мене потрібно, гаркнула я. Який у мене день видався – суцільні розмови із німими. Нілай, тепер Су. Час впроваджувати досвід у широку практику допитів. – Давай спробую вгадати. Це ти мені зараз якесь чудовисько показувала?
Су кивнула, підтверджуючи мої припущення.
– І це має відношення до Кірая?
Малеча знову кивнула.
– Він… небезпечний? – вже занервувала я, а по спині потягло холодом.
І знову кивок.
– Які чудові новини. Між іншим, ти мені там кохання пророкувала з ним… – докірливо похитавши головою, нагадала я малій.
На що вона знову вибухнула потоком писку, який супроводжувався хаотичними жестами. Від надлишку емоцій навколо сунари вихорами закручувався золотий пил. Від усього цього в мене зарябіло в очах.
– Стій! Тобто він небезпечний і може мені зашкодити.
Але цього разу Су різко замотала головою. І щось зобразила, у найкращих традиціях аматорського театру. І що, на її думку, мало б означати палку пристрасть, чи глибокі почуття, чи…
Боги, щоб у світі не відбувалося, сунари завжди думатимуть про кохання.
– Послухай, якщо ти намагалася таким чином виправдати його пропозицію, то можеш навіть не намагатися, – Су знову щось запищала, але я зупинила її одним різким рухом. – Це неможливо виправдати. У мене теж є почуття, гордість та власні погляди на життя, які ніяк не в'яжуться з його пропозиціями. І ще раз заговориш про це, виставлю тебе надвір мерзнути.
Су відкрила рота, але я лише скинула брову, даючи зрозуміти, що тільки і чекаю чергових її незрозумілих пояснень, і рота сунара захлопнула. Сіла прямо на ліжко і схрестила руки на грудях, вдавши, що страшенно ображена. А може, й ображена, але моральних сил думати ще й про це в мене вже не було.
Поки Роуз не повернулася, я могла приділити час забороненій літературі. Боюся, що дізнайся тітка про те, що в мене в принципі така є – мені доведеться багато чого пояснити, ще більше вислухати, а потім ще позбутися всього так старанно хованого. І ще, мабуть, доведеться розповісти і про портал у Мертві землі також. А тут навіть не беруся спрогнозувати, як відреагує тітка на таку новину.
Книга справді була про магію крові. Мало того, що красива, так ще й оформлена просто чудово. Позолочені тиснення, магічно укріплені та захищені сторінки, ілюстрації.
Починалася вона з самих принципів магії крові, згадувався і поклик життя, зв'язок магів крові, або як ми їх називали торассанами – жерцями. Або жрицями. Обряд посвяти описаний не просто точно, а ще й із поясненнями, яких нам свого часу не давали. Загалом ми їх не вимагали. У храм нас віддали дітьми, за яких вирішували батьки. І ми були надто налякані й вражені власною важливістю, мабуть, щоб ставити ще й питання старшим жрицям і самій Верховній.
Обряд змішування крові – був не лише посвятою, а й чимось подібним до встановлення зв'язку між жерцями. У разі потреби жерці знаходили можливості відчувати один одного. Навіть читати думки, якщо цього вимагала ситуація.
Я закрила книгу, спробувавши згадати, як воно було з нами? І дійшла висновку, що нічого подібного зі мною не відбувалося. Може, ситуація була не та, а може просто не так і правдива ця книга.
Тому я скривилася і з чистою совістю прогорнула описи та терміни, які я, здається, знала набагато краще, ніж автор.
А ось з другої частини починалися цікавіші речі. Заклинання крові. Але не встигла я перше до кінця прочитати, як вхідні двері рипнули і почулися гучні кроки Роуз.
Я встигла накрити книгу ковдрою рівно за мить, коли двері відчинилися і тітка опинилась у моїй кімнаті.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрет Світлячка, Олена Гуйда», після закриття браузера.