Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Поцілунок по-дорослому, Анна Харламова 📚 - Українською

Читати книгу - "Поцілунок по-дорослому, Анна Харламова"

962
0
30.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поцілунок по-дорослому" автора Анна Харламова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза / 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60
Перейти на сторінку:
Глава 52. Епілог.

   Щоб не натрапляти на Вільяма, я цілий тиждень не ходила у парк, але сьогодні вирішила прогулятись. На Вільяма я не натрапила, а ось на Марка так. Ми перекинулись декількома словами та й по цьому.
   — І довго ви так спілкуєтесь? — почула я голос позаду.
   — Вільяме, ти що слідкуєш за мною?
   — Це питання на питання.
   — Чого ти не підійшов, щоб впевнитись що між мною і Марком нічого нема?!
   — Коли я вас побачив, він вже йшов.
   — Залиш цю дурну тему.
   — А я не хочу. Ти знову з ним?
   — Ти дістав мене цим питанням. Я не хочу бути ні з ним, ні з будь ким іншим. І яка тобі узагалі різниця?! — зітхнула я. — Я не повинна звітувати перед тобою.
   Ми стояли у маленькому лісочку, де у цей момент ми були лише у двох і цим він скористався. Притягнувши мене у свої обійми, він шепотів, що я тільки його. Забираючи мої коси назад, Вільям почав прокладати доріжку з поцілунків від шиї до вилиці. Мої руки вперлися об його напружені груди, щоб відштовхнути, але під його губами я зовсім розтанула і розслабила руки. Зрозумівши, що я піддалась його дивовижним пестощам, він ще міцніше обійняв мене.
   Ні! Ні! Ні! Що я роблю?!
   — Вільяме досить, прошу тебе. — Звільнившись з його обіймів, я мовила: — Цього більше не повинно відбуватись. Цього не може більше бути.
   — Може і буде. Я не дозволю щоб хтось інший торкався тебе і цілував.
   — Ось, що тебе хвилює?! Ти ж хотів більш досвідчену, можливо я і попрактикувалась за цей рік спеціально для тебе.
   — Не кажи так. Це ж не правда, я знаю. — Він був увесь напружений і важко дихав. — Ти ж знаєш, що я мав на увазі інше. Я радий, що ти така цнотлива і ніжна. Я поважаю тебе за  це.
   — Ти вже одного разу дав мені це зрозуміти. — Гірко сказала я.
   — Я жалів про те, що сказав. Вибач мені.
   — Зрозумій одне – я не хочу і не повинна зараз щось тобі доводити, стосовно мене і Марка. З ким я вважатиму за потрібне з, тим я і буду спілкуватись.
   — І фліртувати?
   — І це – якщо захочу теж.
   — Але ти моя. Ти належиш мені. — Притягуючи мене знову до себе, твердо сказав він.
   — Я нікому не належу. І я перестала бути твоєю, коли ти мене звинуватив без усіляких на те причин, не вислухав мене і пішов геть. І ще одне, Марк одружений, і я цьому рада.
   — І я цьому радий. — Усміхнувся він. — Щоб ти не казала, ти моя. — Він ніжно поцілував мене у вуста, і я уся затремтіла. Він усміхнувся, вловивши моє бажання. — Я так хочу тебе поцілувати по справжньому.
   — Коли ти сказав ті слова, ти зробив мені дуже боляче. Я хочу пояснити чому саме. Я і тоді гадала, що ми не можемо бути разом, бо я вважала і вважаю що тобі потрібна досвідчена дівчина. — Я стояла у його обіймах і продовжувала говорити, доки з очей закапали перші сльози. — Я боялась своїм недосвідченим поцілунком відштовхнути тебе, розчарувати. За стільки років самотності я знайшла тебе і ти єдиний до кого у мене виникало бажання віддатись і розтворитись повністю у нашому… — Я замовчала.
   — Кохані. — Додав він, без усіляких пауз.
   З моїх грудей наче сотні метеликів вилетіло, я уся розтворилася у слові кохання.
   — Проте, моя недосвідченість і страх не дали мені змоги показати, що ти для мене значиш. Я і так боялась, що зроблю все не правильно, а тепер і поготів. Я знаю – то були слова з пересердя, проте вони для мене означали набагато більше. Я могла показати свої почуття лише так, як я це робила, а у плані інтимних речей я нічого не вмію.
   — Софіє, твій поцілунок для мене може бути лише Раєм на землі. Що означає «не вмію, тобі б не сподобалось, щось не так зроблю?», тут не можна схибити. Бо коли між людьми є кохання їм кожен дотик, цілунок приносить тільки задоволення.
   — Але це треба вміти робити, щоб доставити задоволення.
   — Ти уся для мене суцільне задоволення. Я теж хвилююсь перед нашим поцілунком. Мені здається, що я не витримаю стільки щастя, коли поцілую тебе і з'їду з глузду. Коли у пориві пристрасті ти давала себе торкатись і цілувати, ти не була така вже й не досвідчена. — Він усміхнувся. — Ми одне одного бажаємо, тому все вийде саме собою. У цій справі не можна помилитись, особливо, якщо люди відчувають один до одного те що і ми. Я радий що ти мені розповіла усе, що відчуваєш. Я гадав ти мене не хочеш, а тепер усе стало на свої місця. Я радий, що діло не в мені. А з усім іншим ми впораємось. Повір, тобі ще набридне практикуватися зі мною у поцілунках. — Засміявся Вільям. — Я буду дуже наполегливим вчителем.
   — З тобою мені б це не набридло. Але я не зможу. Навіть якщо ми поцілуємось, я не зможу бути впевненою, що правильно все зробила. І коли ти будеш казати, що тобі сподобалось – я не повірю.
   — Довірся мені мій Янголе. Коли ми поцілуємось ти сама відчуєш, що все правильно і відчуєш, що означає твій поцілунок для мене. Бажання все зробить за нас, повір. Це інстинктивно. Ти зробиш мене найщасливішим чоловіком на планеті, коли дозволиш себе поцілувати. — Він нахилився і ніжно поцілував мене, потім ще і ще. Але я знову загальмувала.
   — Я не можу. — Вирвавшись з його обіймів, я вибігла на найближчу вулицю і зловила таксі. Я бачила, як Вільям розгублено і боляче дивиться мені у слід.

   Кожних пів години дзвонив телефон. Сімнадцять пропущених дзвінків від Вільяма. Я не можу підняти слухавку і говорити з ним нібито нічого не було. Я зізналась у самому потаємному. Я знаю, що правильно зробила, я не люблю таємниць. Їх і не  повинно бути, коли кохаєш. Але мені соромно за мої безглузді страхи і переживання.
   Знову дзвінок, і знову від… Ні, не від Вільяма, це Джейн. Це він її підіслав подзвонити.
   — Алло.
   — Привіт сестричко. — Весело щебетала Джейн. Зрозуміло було, що вона не в курсі наших з Вільямом подій. — Ти ж не зайнята, можемо поговорити? Я сама вдома і ніхто мені не буде заважати поговорити з тобою.
   — Ні я не зайнята. Але і ти мені скажи, як так, що ти не сказала що Вільям мав приїхати?
   — Я це і сама взнала, коли він поріг переступив. А ти що з ним бачилась?
   — Так. Але це довга історія.
   — У мене є час.
   — Сонечко, давай не будемо бо мені важко говорити про стосунки з твоїм братом. До речі де він зараз?
   — Не хвилюйся, він не поїхав до Німеччини. — Засміялась вона. — Він пішов у якійсь магазин, сказав що у нього є важлива справа і буде він пізно.
   — Зрозуміло. То що в тебе?
   — Мені вже сімнадцять, я у випускному класі, а і досі незаймана. Я не жалію про те, що з Деном так вийшло. Ми тепер друзі, але усі говорять лише про секс, а я як біла ворона. А у мене навіть хлопця немає. — Зітхнула вона, і тут на другому боці слухавки я почула голос Вільяма. — О Господи! Що я накоїв?! Софіє. — Тяжко зітхнув він. Потім я почула голос Джейн, — коли ти прийшов Вільяме? Але він не відповів на її запитання. Він як було ясно вихватив телефон із рук Джейн і мовив:  — Софіє, Янголе мій пробач.
   Я кинула слухавку, не бажаючи слухати вибачення. Йому б не довелося цього робити, як щоб він дав мені змогу тоді все пояснити.

    Пройшла майже година, після розмови з Джейн. Я трохи заспокоїлась, слухаючи музику Адама Ламберта.
   Ми з мамою знаходились самі у дома, коли пролунав стук у двері. Я одразу зрозуміла, що це Вільям і швидко вибігла з кімнати, голосно мовляв: Скажи, що мене немає вдома.
   — Запізно Янголе. — На мене дивились пара блискучих блакитних очей. — То кажеш тебе нема вдома?! — засміявся він.
   — Іди додому. — Трохи спустившись, сказала я.
   Мама стояла і усміхалась перед «виставою», яку ми влаштували.
   — Вибачте мені, — проходячи повз маму, сказав Вільям і швидко піднявся до мене. Перекидаючи мене через плече, він без соромно запитав у моєї мами: — Не заперечуєте?!
   — Ні, будь ласка. Даю зелене світло. — Засміялась вона, дивлячись, як я своїми маленькими кулачками стукаю по широкій спині Вільяма. — Давно треба було так вчинити. Але краще пізно ніж ніколи. — Усміхаючись, говорила вона.
   — Мамо, що ти кажеш?! — я була шокована.
   — Залишаю вас самих. — Беручи сумку зі столика, вона додала: — Я іду до подруги – на довго, а тато буде допізна на роботі. Удачі Вільяме, не упусти шанс.
   — Не сумнівайтесь, я не дам їй вислизнути! — запевнив він маму.
   — Це і тебе моя люба стосується. — Мама любляче глянула на мене. — Бувайте любі.
   Вільям вдячно посміхнувся мамі. Вона зачинила двері, а я продовжила стукати Вільяма по спині і обурюватися.
   — Відпусти мене! Я буду кричати!
   — Надіюсь на те, що тобі це так сподобається! — сміючись, він ляснув мене по сідницях.
   — Ай! — крикнувши, я додала: — Ти безсоромний!
   Зайшовши до кімнати, він кинув мене на ліжко. Дивлячись на мене він сказав:
   — Я поводився не гідно. Знаю, що ти не хочеш слухати мене і маєш на це повне право, але все ж таки я скажу. — Нахилившись до мене, він заговорив далі: — Я бовдур на цьому ми вже зійшлися, а ще мені шкода, що я тоді не вислухав тебе. Обіцяю, що ніколи більше не засумніваюсь у тобі. Я зробив помилку, коли в’їхав від тебе. Я страждав увесь рік, коли не міг доторкнутись до тебе, коли не міг вдихати твого аромату, коли не чув твого сміху. Я божеволів від кохання до тебе, і від того, що не міг сказати про це.
   Я лише широко розплющила очі і слухала найдивовижніше зізнання у кохані.
   — Я вибачила тобі, я ж казала.
   — Я знаю. — Він ще ближче нахилився, впершись руками об ліжко і завис наді мною. — Але зараз ти доведеш мені, що вибачила мені.
   — Що ти робиш? — схвильовано спитала я, знаючи відповідь.
   — Хочу тебе поцілувати. — Просто відповів він.
   — Я не вмію. І тобі не сподобається.
   — Я гадаю, що так сподобається, що на поцілунках ми не зупинимось. — Хитро посміхнувся він, та за мить став серйозним і сказав: — Я кохаю тебе Софіє. Усім серцем і душею кохаю тебе.
    Слова від яких моя душа злетіла, а серце ледь не вистрибнуло з грудей. Як же я довго на це чекала. Розумію, що не дарма. Бо тільки так я змогла повністю оцінити і насолодитись цією миттю. Миттю кохання з найпрекраснішим із чоловіків, бо це мій чоловік. Моє кохання.
   — Я теж тебе кохаю. Так сильно, як тільки може кохати людина. А як доведено кохання не має об’єму або обмежень, тому моя любов до тебе безмежна.
   — Софіє, як же я кохаю тебе. Я найщасливіший чоловік на планеті. — Він нахилився до моїх губ і я затремтіла.
   — Але я  все одно не можу.
   — Добре, тоді іншим разом.
   — Дякую. — Я зітхнула.
    Я збиралась піднятись з ним, як відчула його вуста на своїх. Це був не легкий і ніжний поцілунок, а навпаки палкий, пристрасний з натиском. Вільям провів своїм гарячим язиком по моїх губах, і навіть тоді, коли я сіпнулась він не припиняв мене цілувати. Мої губи були, як броня, але Вільям не полишав спроби заволодіти моїм ротом. Я трохи розслабилась і мої вуста стали м’якішими, дозволивши Вільяму робити свою справу. Його язик несамовито оволодів все ж таки моїм ротом. Досліджуючи і смакуючи нашим поцілунком, він знайшов мій язик і я піддалась тим діям, які робив Вільям. Я невпевнено повторювала за ним і тихо зітхала, притискаючись ще дужче до його гарячого тіла. Мій перший поцілунок — промайнуло у моїх думках. Я це роблю. Це так солодко, так ніжно і так пристрасно. У цьому поцілунку є все прекрасне, що може поєднати двох закоханих. Нас нібито поглинуло бажання, ми притискались сильніше один до одного і це було дивовижно.
   Я почала відповідати на його поцілунок з таким же запалом, як і Вільям. У цей момент я перестала соромитись, я довіряла Вільяму і віддавалась нашому коханню. Ми задихались від довгого і палкого поцілунку, але ніхто з нас не припиняв і не хотів полишати таке дивовижне заняття. Я відчула те, що говорив Вільям – проте, що я зрозумію що йому приємно мене цілувати. Що він так само цього бажає і це йому подобається, як мені. Від цього я ще сильніше і пристрасніше схопилася за його спину  своїми руками і притягла до себе. Він хрипло застогнав, але цей звук його бажання швидко загубився у нашому поцілунку. Проте цей звук так само швидко підштовхнув мене до більш відвертих дій. Я закинула на нього свою ніжку і обхопила нею його талію. Вільям лежав майже на мені, я відчувала як на нього дію, і це мене запалювало. Він усю свою вагу переніс на лікті над моєю головою, але потім він опустив одну руку і почав палко стискати моє стегно, яке файно обхопило його талію. Іншою ногою я грайливо погладжувала його ногу, не припиняючи його цілувати. Я притиснула його до себе ніжкою, яка його обхопила і він у друге хрипло застогнав. Він відірвався від моїх набряклих та червоних вуст і почав приділяти увагу моїй шиї, вилицях, плечах, а потім знову оволодів моїми губами. Я зітхала і тремтіла від його дотиків до мого тіла.
    Вільям відсторонився, відриваючись від моїх вуст і важко дихаючи мовив:
    — Софіє, ти не перевершена. — Його груди здіймались, впершись об мої. — Це було просто чудово. Ти ж знаєш, що я говорю правду?!
    — Так, так, так. — Розчервонівшись і задихавшись, повторювала я. — Це був мій перший поцілунок. Я рада, що мене ніхто до тебе не цілував, бо це не було б так вау! — Я так кохаю тебе. Дякую за мій перший і точно не останній поцілунок по – дорослому.
   Він усміхнувся найдбайливішою усмішкою у світі і сказав:
   — Це тобі дякую, що подарувала мені свій перший поцілунок і як ти підмітила, чому я дуже радий, що він точно не останній.
   — Ти кохання усього мого життя, — провівши пальчиками по його щоці, сказала я.
   — Я ніколи і нікого так не кохав і не покохаю, як тебе. Ти моє життя. І наш поцілунок це поєднання наших сердець. Це уперше я цілую дівчину, яку так сильно кохаю. Цілунок коли кохаєш – це не можливо передати словами.
   — Я знаю, що ти відчуваєш. Я теж ніколи нікого так не кохала і не покохаю, як тебе.
    Його очі заблищали, так само, як і мої.
   Вільям знову нахилився і пристрасно почав цілувати мене, я з жадністю відповідала на його дії. Ми знову кинулись з головою у вир нашого бажання. Я притискала його до себе, все дужче і дужче. Я насолоджувалась Вільямом кожною клітинкою свого тіла.
   Відсторонившись, він сказав:
   — Якщо ми продовжимо у тому ж дусі, цим все не закінчиться. — Усміхнувся хитро він.
   — Мама пішла надовго. — Нагадала я.
   — Софіє, нічого собі! — він усміхнувся. — Я завжди знав, що тебе просто треба розворушити. Я хочу тебе більше за все у світі. Проте я хочу, щоб це відбулося не швидко, я хочу довго, ніжно і палко займатись з тобою коханням і не вдома твоїх батьків. Як же мені важко говорити це. — Зітхнув він і додав: — Нам щонайменше потрібно буде декілька днів, щоб не виходити зі спальні і кохати один одного. Не знаю наскільки довго я зможу бути таким благочестивим поряд із тобою, але я хочу, щоб ми не думали що хтось прийде, або нас хтось почує. І я хочу зробити усе так, як заслуговуєш ти.
   У моїх очах заблистіли сльози щастя.
   — Як же мені з тобою пощастило.
   — Це мені з тобою пощастило. Я найщасливіший хлопець на планеті. — Цілуючи мої вологі повіки, він казав, як кохає мене. — У мене є дещо для тебе. — Піднявшись на ноги, і даючи мені руки, він допоміг сісти мені на ліжко.
   — Що? — посміхнулась я.
   Вільям глибоко вдихнув і швидко видихнув. Встаючи переді мною на одне коліно, він сонячно посміхнувся.
   Я ахнула і закрила обличчя руками, зрозумівши, що він збирається зробити. Пройшли секунди і я забрала руки з обличчя, зустрівшись з люблячим поглядом блакитних очей.
   — Янголе мій. — Усміхаючись, почав він: — Кохання усього мого життя, я такий щасливий поруч із тобою. Ти осяяла моє життя, як тільки увійшла у нього, тому хочу тебе спитати — чи ти згодна осяювати його до кінця наших днів? Я дуже хочу створити з тобою нашу сім'ю, мати від тебе дітей і цілуватись з тобою так пристрасно, як щойно це було – усе наше довге, щасливе спільне життя. Я кохаю тебе. Софіє ти згодна вийти за мене заміж і зробити мене найщасливішим чоловіком на землі?
    Я тремтіла і мій голос також, але я змогла сказати голосно і чітко:
    — Так, я згодна стати твоєю дружиною. Ти щойно подарував мені крила. Я кохаю тебе.
   Одягнувши мені на палець обручку, він підняв мене за руки з ліжка і ніжно, ніжно поцілував мене.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 59 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок по-дорослому, Анна Харламова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поцілунок по-дорослому, Анна Харламова"