Читати книгу - "Поцілунок по-дорослому, Анна Харламова"

                                                                          ЕПІЛОГ.

   Колись я запитувала:  «чи покохаю я і чи покохають мене? Чи поцілуюсь я, та чи відчую тепло тіла коханого чоловіка? Чи одягну я весільну сукню і буду нареченою? Чи стану я мамою? Тепер я можу відповісти чітке – так!» Усе це я отримала. Правду кажуть, що самі прекрасні речі – легко не даються. Я маю все, що хтіла. Свій поцілунок і свою першу шлюбну ніч я отримала. Звичайно вона була до весілля, та що там казати вона була вже через тиждень після нашого поцілунку, з цим ми не тягли і це дуже добре. Це було щось. У нашому будинку, який Вільям купив одразу після приїзду з Німеччини. Заробивши достатньо грошей і відкладаючи за останні роки, він зробив мені такий весільний подарунок, купивши нам дім. Це було, як завжди романтично, свічки, троянди, вино, шовкова постіль, наше кохання, неймовірне бажання і ніжність. Після цього саме собою відсіялось питання чи сподобаюсь я йому у костюмі «Єви». Звичайно подобаюсь, коли він дивиться на мене, я вся наче свічуся і випромінюю той ефект, який повинна викликати жінка у чоловіка, який її кохає. Я стала впевненою у собі і у своєму прекрасному тілі, завдяки Вільяму і при першій нагоді сама це доводжу йому.
   Наше весілля було пишне і людне, тільки беручи до уваги наших рідних можна було заказувати залу на п’ятдесят осіб а ще і друзі. Ліза, Маріо і їхня донька Соня теж розділили з нами нашу радість, а ще з Італії спеціально на наше весілля приїхав Ян і Крістіна.
     Наші мами і бабусі не розлучались зі серветками, радість і сльози від щастя на весіллі, ось що робить свято – святом. Мама і тато нарешті були безмежно раді, що я знайшла кохання і тепер стояла перед ними, як наречена у своєму прекрасному білому платті, з фатою і букетом. Бабусі, дідусі не зупиняючись повторювали нам із Вільямом, щоб ми не затримувались із поповненням. Джейн танцювала і веселилась так, що постирала підбори. Наші батьки не переставали посміхатись і радіти за нас. У нас вийшла одна величезна і любляча родина. Ми не могли натішитись один одним з  Вільямом. Я ніколи не забуду, як він дивився закохано на мене у день нашого весілля, в принципі він кожного дня дивиться так на мене. Кожного дня, кожну годину ми повторюємо, як сильно ми кохаємо один одного, а в ночі ми палко підтверджуємо свої слова. А коли є час побути у двох, у день – тоді ми теж часу не гаємо, та поринаємо у наш з ним світ пристрасті та кохання.
   Я мама, а мій Вільям тато нашої чудової двійні. Через рік після весілля у нас народились хлопчик і дівчинка, яких ми назвали Меліса і Адам. У їхнього батька не звичне ім’я, тому чому б не назвати так само і дітей. Їм вже по сім років, і вони найбільше щастя для нас і для нашої родини. Я мама. Вільям зробив мене найщасливішою жінкою у світі.
    Він і досі дивує мене гарними побаченнями, романтикою і нестримною пристрастю. Я теж роблю нам романтичні побачення, незабутні ночі і кожен день  цілую його по - дорослому.


P.S. Окрема подяка за зірочки та коментарі до книги!!! 
А ще група в фейсбук
https://www.facebook.com/groups/886174201911325
Та інстаграм.
https://www.instagram.com/kharlamova_anna_writer/

Кінець