Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

- Аби і правда не наробила нічого.

- Це лише слова ревнивої жінки, - хмикнув Ліам, у такий спосіб заспокоюючи.

- Те, з якою жовчу вона говорила, насторожує, - задумливо відповіла Марах, піймавши не дуже райдужні енергетичні посили.

- Чергова істерика розбещеної дівчинки, - почулося у відповідь.

- Можливо ця дівчинка тільки грає подібну роль? – ще одне здогадка, що мала право на життя. - Та і ти молодець, - повернулася Таіра до Ліама, аби відзначити його вміння. - Аплодую стоячи. З кожним разом твоя гра стає дедалі реалістичною, - зауважила далі, згадавши, як мурахи бігли по шкірі від його слів, що влучали в саме серце, але вона не могла собі дозволити обманюватися. - Аби не знала правди, подумала б, що ти серйозно говорив.

- Думай, як хочеш, - пробурчав правитель та змінившись в обличчі, наступним покинув коридор.