Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Через Микиту? – раптом здогадалася Степанія. Це ж очевидно, як вона одразу не зрозуміла? Батько не хотів ставати на заваді сину!

-Так.

-Дивна доля, яка стикає лобами батька та сина! Але все таки! Ти передумав!

-Передумав. Дуже швидко передумав, - відповів біля самого вуха, від чого знову рій мурах побіг мандрувати тілом, - по-перше, після добровільної відмови мене не відпустило. А по-друге, тебе побачив «звір». І все. Двоє проти одного.

-І те, що мене вибрав "звір" переважило чашу терезів? Ти перестав хвилюватися про сина? Не розумію.

-«Звір» сильний, маленька, з ним не посперечаєшся! Повір, я знаю! Це вагомий привід не відпускати тебе! Синові доведеться змиритися! Тільки так!

-У тому випадку, якщо я виберу тебе, - відповіла жінка, підступно посміхаючись, - але ж можу вибрати й іншого.

-Спробуй тільки! - чоловік різко куснув її за мочку вуха, - покараю!

-Кого? - усміхнулася ще ширше, сама не розуміючи, від чого їй так весело.

-Обох! І тебе, і його!

-А трьох зможеш? - запитала уже з чистої підступності.

-Кого трьох? – не зрозумів чоловік.

-Байка про Свирянку каже, що я можу вибрати двох одночасно, - сказала, як між іншим.

-Що? – зойкнули на вухо і розгорнули в обіймах. Чоловік схилився до жінки, спалахнувши  поглядом, - це жарт?

-Нє-є, - від усмішки вже ледь щоки не тріснули, - чесно! Лукерія говорила, що мою жагу тепер не так легко це... як це... - почервоніла в котрий раз на день, - ну... задовольнити... І тому можна обрати двох у чоловіки. Сміливо!

-Я зможу, - ведмідь посміхнувся ширше за Степанію, - вже повір... голодною не залишишся!

-Такий упевнений? – недовірливо спитала. Знову із чистої шкідливості.

-Перевіримо? – одразу ж запропонував.

-Ха! Нам не можна! Забув?

-Нам «того самого» не можна! А все інше дуже навіть можна! - і рука прокралася під халат, під яким жінка була все ще без нічого і накрила сідницю. Степанія ойкнула і сіпнулася від несподіванки і вогню, що охопив усе тіло у ту ж мить. Зажмурилася, намагаючись взяти тіло під контроль.

-Стій, - задихнулася, тому що друга рука якимось дивним чином опинилася на другій сідниці, а халат зник у невідомому напрямку, - будь ласка…

            Відповіддю був протяжний стогін. А потім жар зник і його тіло зайняв холод. Степанія розплющила очі і зрозуміла, що в кухні знаходиться сама, з халатом біля ніг.