Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"

По війні жив у тому ж селищі, де, мабуть, і похований. Син Геннадій (1941) працював у Туві геологом, жив у м. Кизил. Віталій (1926) - пенсіонер. Він, а також Таїсія (1939) - кожний зі своїми родинами - мешкають у Донецьку. Євгеній помер малим у 30-х роках.

1.1.2.4. Петро Васильович Добрянський (1903-1988). Разом з братом Михайлом закінчив училище в м. Давлеканове Уфимської губернії. В 1921 р. в м. Белебей після закінчення педагогічних курсів отримав звання вчителя.

Був головним організатором комсомольського, а потім комуністичного осередку, а також першим головою колгоспу в селі Івангород.

Пізніше повернувся в Україну, обравши для постійного проживання місто Сніжне, де працював директором школи.

З початку війни був мобілізований у Червону Армію як політрук і направлений до сумнозвісної 2-ої ударної армії генерала Власова. Незадовго до загибелі армії був тяжко поранений і винесений товаришами з оточення. Інвалід війни.

Мав дружину Анастасію Прокопівну Бойко і дітей - Євгенію, Валерія і Анатолія.

Значно доповнив та поглибив спогади брата Михайла, написав також свої власні.

Останні роки жив в м. Сніжне Донецької області, там і похований.

1.1.2.5. Зіновія Василівна Добрянська (1889-1968) народилася в Михайлівці. Як згадує у своїх спогадах Михайло Васильович, до неї сватався в Михайлівці Василь Кривий. Але у зв'язку з переїздом до Башкирії та іншими причинами весілля не відбулося. У 1910 р. Зіновія вийшла заміж за Феодосія Плаксія з Івангорода, народила дочку Валентину і сина Петра. В 1917 р. Феодосій загинув на фронті Першої світової війни. Батько допоміг Зіновії збудувати свою хату, і вона жила з дітьми сама. В 1919 р. вийшла заміж за Семена Салія. Померла 1968 року, похована в м. Кустанаї (Росія).

1.1.2.6. Марія Василівна Добрянська (1892-1975). Вийшла заміж в 1914 р. за Федора Ковбасу із с. Минівка. Мала семеро дітей. Про її тяжке життя згадує у своїх записах Михайло Васильович. Померла в 1975 році, похована в м. Прокоп'ївську Кемеровської області (Росія).

1.1.2.7. Пелагея Василівна Добрянська (1896-1922). Вийшла заміж у 1917 році за Івана Ворону з с. Минівка. В 1919 р. Іван був мобілізований в Червону Армію, захворів на тиф і помер. Пелагея померла від тифу в 1922 р.

1.1.3. Родіон Мокійович Добрянський (1866-1928). Одружився на Мотрі Корніївні (1860-1944), сироті, і пішов у прийми. Вона отримала від батьків у спадок 7 десятин землі.

Мав восьмеро дітей: Меланку, Степана, Ксеню, Ганну, Ольгу, Давида, Івана, Микиту. Мотря після смерті чоловіка жила разом з дочкою Ольгою.

Макар Дмитрович Добрянський у своїх спогадах пише, що Родіон багато палив і коли приходив у гості до свого некурящого старшого брата Дмитра, то братова дружина Василина дуже сварилася за тютюновий дим. В кінці життя Родіон страждав на астму, від того і помер. Відомий такий факт, що в 1919 р. сільський сход присудив розстріляти його сина - Давида. Той був у загоні Волинця і, мабуть, щось таке учинив. Так Родіон сам сказав, щоб Давида вбили.

За словами Степана Павловича Проценка (онука Родіона Мокійовича), після того, як Давида було розстріляно, Степан Родіонович і Павло Проценко підібрали тіло вбитого і привезли до двору Родіона Мокійовича, щоб справити похорон. Але Родіон не хотів приймати тіло сина, навіть закрив ворота. А потім все-таки прийняв.

За згадками його племінників, жив він бідно.

Родіона Мокійовича теж поховано на старому кладовищі Михайлівки. Похорон відбувся взимку 1928 р. Могила не збереглася.

Схема №5. Генеалогічна схема нащадків Родіона Мокійовича Добрянського

1.1.3.1. Ксенія Родіонівна (1895-1943) дітей не мала.

Поїхала до Москви і десь загинула, попала під поїзд у часи війни.

1.1.3.2. Давид Родіонович (1899-1919) був високий на зріст, чорнявий. Одружився з красунею, мав сина Тимофія, який помер малим. За словами його сестри Ольги Родіонівни, він був у загоні Волинця. За це рішенням сільського сходу був розстріляний. Відомо, що його просто із сходу повели в провалля біля дороги на Гранів і там розстріляли. Поховано Давида на старому кладовищі. Могила не збереглася.

1.1.3.3. Степан Родіонович (1891-1943) із сім'єю жив на Кавказі. Після його смерті сім'я переїхала в Одесу. Його дружина Катерина Тимофіївна приїжджала в Михайлівку на весілля, коли Онися Павлівна Стародуб (Проценко) женила сина. Розказувала, що живе з дочками в Одесі.

1.1.3.4. Ольга Родіонівна (1907-198...) вийшла заміж за Василя Дем'яновича Яременка, мала двох дітей - Дмитра (1930-1986) і Ліду (1935), які жили у Москві. Останні роки жила в сім'ї сина з невісткою і внучкою в Підмосков'ї (станція Ново-Подрєзково).

1.1.3.5. Іван Родіонович (1895-19...) виїхав у Грозний, жив і помер там. Був євангелістом, активно проповідував свою віру. Приїжджав у Михайлівку в 50-х рр. Мав двох синів - Анатолія й Василя - і двох дочок. На релігійному грунті покинув сім'ю.

1.1.3.6. Ганна Родіонівна (1892-1930(?)) була одружена з Трохимом Горобцем. Десь у 1930 р. вона померла від пологів. Він виїхав під час голодомору 1933 р. з села і жив з дітьми - Мишком і Олею поблизу П'ятигорська. Оля живе там і зараз. Михайло жив із сім'єю в Казахстані (селище Талий), помер у 1982 р.

1.1.3.7. Микита Родіонович загинув у 9 років - пас худобу, впав із високого обриву.

1.1.3.8. Меланія Родіонівна (1888-1970), вийшла заміж за Павла Проценка. За спогадами Ольги Родіонівни Яременко, чоловік Меланки Павло в Першу світову війну був у полоні 4 роки. Добре говорив німецькою мовою. Під час Великої Вітчизняної війни відсиджувався в погребі. Якось необережно виліз звідти, був схоплений і розстріляний німцями. Меланка мала трьох дітей. Дочка Онися Павлівна (по чоловікові Стародуб) живе в с. Михайлівці, має трьох дітей: Василя (1952), Сашка (1954), Галю (1967). Син Степан Павлович Проценко живе в с. Кочурів біля Гайсина, має дочку Надію. Пелагея Павлівна була замужем за Яковом Чуйнишиним. Померла в 1944 р.