Читати книгу - "Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк"

Єва

Я тільки-но переступила поріг квартири, знімаючи туфлі й мріючи про гарячу ванну, коли помітила Ладу. Вона сиділа на дивані, втупившись у стіну з таким виразом обличчя, ніби щойно дізналася про глобальне потепління й особисту відповідальність за нього.

Я прищурилася.

— Щось не так? — запитала я, хоча вже заздалегідь знала, що відповідь буде «так» і що це «щось» точно зіпсує мені вечір.

Лада підняла голову й зітхнула так важко, ніби на неї звалили всю світову економіку.

— Я говорила зі знайомим…

Я скинула пальто й повільно повісила його в шафу, намагаючись розтягнути момент, перш ніж ця розмова перетвориться на катастрофу.

— Це вже тривожний початок, — буркнула я, кидаючи сумку на стілець.

— …і він дав мені пораду, як можна виплутатись із цієї ситуації.

Я різко повернулася до неї.

— О, чудово! Тоді вперед, виплутуйся!

Лада скривилася.

— Є одна проблема.

Я закотила очі.

— Звичайно, є.

Вона завагалася, а потім випалила:

— Мені страшно йти самій.

Я фиркнула.

— І?

— І я подумала, що ти підеш зі мною.

Я видала такий нервовий смішок, що навіть не впевнена, чи це був сміх, чи звук зламаної психіки.

— Чудова ідея, Ладо. А ще я можу піти з тобою в цирк і стрибнути в клітку до левів.

Лада склала руки на грудях.

— Це не смішно.

— Повір, якби це було не настільки трагічно, я б сміялася голосніше.

— Єво, будь ласка.

— Ні.

— Це просто маленька зустріч…

— Знову ні.

— Буквально кілька хвилин…

— Ой, та не починай.

— Якщо я піду одна, то мене можуть впізнати!

Я закрила очі й повільно порахувала до десяти. Потім зітхнула.

— Так. І це все ще не моя проблема.

— Але якщо мене впізнають, мій батько взнає, що я десь тиняюсь, і буде ще зліший.

— Логічно. Що знову не моя проблема.

— А якщо він взнає, що я втягнула тебе, то Андрій теж взнає, і він буде злий.

Я скам’яніла.

— Стоп. Що?

— Андрій буде злий…

— Почекай, почекай. А чому мене має хвилювати, що Андрій буде злий?

Лада похитала головою, ніби я була сліпа й не бачила очевидного.

— Бо ти його любиш.

Я мало не захлинулася повітрям.

— Що?!

— Ти мене чула.

— Ладо, ти збожеволіла? Я не… я… Це не…

Вона підняла брову.

— Ну так, звісно. Тому що всі проводять ночі, обдумуючи, як би не думати про людину, яка їм не подобається.

Я відкрила рот, щоб щось відповісти, але нічого не придумала.

— Це не має значення, — пробурмотіла я нарешті. — Я не хочу, щоб він сердився. Але ще більше я не хочу брати в цьому участь.

Лада важко зітхнула, потім різко підняла голову.

— Є один варіант.

— О господи.

— Ми можемо замаскуватися.

Я кліпнула.

— Що?

— Ну, щоб мене не впізнали!

Я закрила обличчя руками.

— Лада…

— Це логічно! Якщо я зміню зовнішність, батькові люди мене не впізнають!

Я глибоко вдихнула.

— І ти вирішила, що я теж маю маскуватися, бо…?

Лада завагалася.

— Бо якщо мене хтось упізнає, а ти будеш поруч, то можуть подумати, що ти в цьому замішана.

— А я в цьому не замішана?!

— Ну, технічно вже так.

Я витріщилася на неї.

— Лада.

— Єво…

— Я втомилася.

— Ну будь ласка…

— Лада.

— Це буде весело!

— Я ненавиджу веселощі.

— Ну не будь такою занудою!

— А, чудово! Я зануда тільки тому, що не хочу вплутуватися в якусь незрозумілу справу?

— Це ж просто грим!

— Це просто початок моєї нової кримінальної біографії!

Лада склала руки на грудях і подивилася на мене своїми великими сумними очима.

— Ну будь ласка…

Я знала, що треба сказати «ні». Я знала, що треба зібрати всі свої сили й просто послати її до біса.

Але замість цього я обхопила голову руками й простогнала:

— Окей.

Лада підскочила.

— Правда?!

— НІ! НЕ ТІШСЯ! Я вже жалкую!

Вона зраділа ще більше.

— Тоді треба щось придумати…

— Я буду в чорних окулярах. І капюшоні. Все.

— Це нудно.

— Це безпечно.

— Давай перуку.

— Давай без дурні.

— Ну хоч губи червоні нафарбуй.

Я втупилася в неї.

— Лада.

— Ну добре, добре!

Я важко видихнула.

— Я йду перевіряти, що в мене є для цього маскараду. Але знай, що я зробила найбільшу помилку у своєму житті.

Лада підморгнула.

— Головне, щоб не останню.

Я закрила очі й щиро пошкодувала, що не втекла з власної квартири раніше.