Читати книгу - "МІй жахливий сусід, Лада Короп"

— Привіт! Це Байден, він дуже любить гратися. Ви не проти, якщо я з вами? 

— Ні, звісно! — відповідають вони, я приєднуюсь до гри. Ми біжимо, сміємося, я відчуваю себе знову дитиною. Це відчуття свободи й радості повертає мене до думок про уроки. Я починаю уявляти, як можу залучити своїх учнів до навчання через гру, як пояснити їм, що навчання — це не завжди нудно, а може бути веселим і захопливим. 

Коли ми закінчуємо грати, я відчуваю, що натхнення переповнює мене. Я дякую дітям за гру, а вони, своєю чергою, обіцяють прийти на мій урок, щоб дізнатися більше про Лесю Українку. Я повертаюся додому, а Байден, втомлений, але щасливий, йде поруч. Коли я заходжу до квартири, я відчуваю, що готова до уроків. Байден знову скаче навколо, але тепер це не відволікає, а навпаки — надихає. 

Сідаю за стіл й починаю записувати нові ідеї, які виникли в голові. Я відчуваю, як моя пристрасть до викладання знову розгоряється, а мій чотирилапий друг, згорнувшись у клубок біля моїх ніг, стає свідком цього нового розділу в моєму житті. Цей день показав мені, що навіть у хаосі й безладді є місце для натхнення. Цей милий та великий собака навчив мене чомусь важливому: іноді, щоб знайти шлях до серця учнів, потрібно відкрити своє серце і дозволити собі грати. Я усміхаюся, розуміючи, що завтрашній урок буде особливим, в мені оживає нова надія.