Читати книгу - "Посланець світла, Oleg Poroshok"

Герой ішов вперед, глибоко відчуваючи свої можливості й місію, яку йому довелося виконати. Він більше не був просто бригадиром серед покараних. Тепер він був чимось більшим — на його плечах лежала відповідальність за їхні душі, за їхнє спасіння або загибель. І це не було лише його завданням; це було завданням, яке Господь поставив перед ним.

Якщо героїчні вчинки були його обов'язком, то справжня боротьба відбувалася не лише з темрявою навколо, а й із самими душами. Той, хто шукав прощення, міг знайти спокій. Але було й багато тих, хто відмовлявся дивитися на себе, хто не хотів усвідомлювати свою провину. Один із таких став перед ним і вимовив слова, які підтвержували те, що він не хотів усвідомлювати свою провину. Також вони приховували глибоку ненависть. "Я не потребую твоїх слів, я знаю, хто я! Я зробив це з власної волі і не жалкую!" — виголосив покараний. Герой не відповів одразу. Він відчував, як у серці знову наростає біль. Біль не за себе, а за цю людину, за її відмову зрозуміти, що за її словами стоїть більша темрява, ніж вона сама вірить в неї. "Я знаю, що тобі важко прийняти своє покарання," — почав герой, його голос був м’яким і співчутливим, "але те, що ти зробив, залишило слід не лише в тобі. Це залишило слід у світі навколо тебе. І поки ти не побачиш цього, не зможеш звільнитися від цього ланцюга, що є твоєю провиною." Покараний спробував встати і відвернутися, але його ноги здавалося б не тримали. Він повернувся і кинув гнівний погляд, але вже менше впертий. Його внутрішня боротьба тільки починалася. Він був на межі. Такі люди борються із собою і це найважча боротьба, довести що ти винний, і в зв'язку з цим, тоді вже просити пробачення. І саме головне в цьому отримати пробачення Бога, тому що Його думки це не наші думки. І як небо вище землі, так і Його думки важливіші за наші думки. І це не якась гординя це факт. Кожен має змогу і бажає добра собі, а Господь дбає за всіх і щоб в цьому загальному добрі ти отримав свою максимальну частку. І Господь робить зло, але воно подібне до зла, яке робить хірург, відтинаючи тобі кінцівку для того щоб врятувати все тіло. І головне, що в цьому винен тільки ти один і більш ніхто. Це сувора істина а не ілюзія, тому що ілюзія веде до загибелі, а Господь прагне щоб ти жив і не помер.