Читати книгу - "Генерал Тарас Чупринка"

ОГЛЯДУ НА ВСІ ТЕРИТОРІЯЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ, ЯКІ ЗАЙШЛИ Б НА ТЕРЕНІ СХІДНЬОЇ ЕВ-РОПИ“.

У цих словах нема і натяку на двозначність. Зі змісту постанови зрозуміло: якщо й німці не погодяться на існування проголошеної українцями Української Самостійної Соборної Держави, тоді вістря української національно-визвольної боротьби буде спрямоване й проти них.

Наведена постанова має українське націоналістичне світоглядово-ідеологічне джерело, в якому є орієнтація на власні сили. Українські націоналісти завжди твердили, що ніхто нам — українцям — самостійної держави, що є запорукою нашого існування, не дасть і ніхто нам держави не укріпить.

Народ, який втрачає волю опиратися ворожим силам, боротися за власні інтереси, а свою слабість трактує як „реальну політику", що веде до примирення з ворогом — нидіє, деградує і врешті зникає.

Домінуючим фактором у процесі державотворення і державоукріплення є мобілізація усіх національно здорових сил, їхня консолідація на базі національно-духового відродження, отой національний принцип, який найбільше тривожить ворогів, і, на превеликий жаль, ще не до-оцінюється деякими „нашими" політиками.

Постійно треба вести роз’яснювальну роботу серед широких мас, треба розбудовувати й ідейно укріплювати кадри, визначаючи їхню головну мету — побудову УССД (Української Суверенної Соборної Держави).

Треба на денне світло виводити наших найлютіших ворогів — російських імперіалістів, не зважаючи на те, під якими прапорами вони виступають: червоними, триколірними, оздобленими ними ж украденим Тризубом Володимира Великого, чи ще якимись іншими, прикритими псевдодемократичними, слов’янофільськими й іншими гас-

лами. Треба пояснювати, що і російські комуністи — це ті ж імперіалісти, які й думки не допускають, щоб поступитися перед інтересами інших народів (навіть в ім’я якогось ними й далі обіцюваного примарного „щастя народів” у майбутньому), вони за „русское Государство” — і якими нікчемними порівняно з ними є „наші” комуніс-ти-соціялісти, одно слово — сьогоднішні большевики, котрі, як „лакеї з кокардами на лобі”, так і пруться до спільної кошари, на ймення „новий союз”. Внутрішнім ворогом України є всяк, хто не бажає, щоб господарем української землі був український народ, а пре до того, щоб наш нарід був тяглом чужого імперського воза.

Справжні українські патріоти твердять, що Українська Держава — це наше загальне й спільне добро, це наш ефективний захист і за неї треба боротися усім громадянам України. 1 водночас усім слід знати, що державна влада, здійснюючи своє найголовніше завдання, зобов’язана всіляко захищати інтереси всіх громадян. Отже, не народ для держави, а держава для народу!

Організація Українських Націоналістів, виражаючи волю народу та відповідно до революційної політичної постанови Другого Великого Збору, проголосила Акт відновлення Української Держави ЗО червня 1941 року у Львові.

Будучи реалізацією згаданої постанови, той Акт, по-перше, вселив у народ непохитну віру в потребу власної держави, утвердив переконання у торжестві справедливості, і, подруге, „припер гітлерівців до муру”, аби вони — фактично нові окупанти України — відкрили своє справжнє імперське обличчя.

Фюрер бісився, а його сатрапи докладали максимум зусиль, щоб Акт ЗО червня відкликали самі українці, Степан Бандера і голова Державного Правління Ярослав Отецько. На німецьку вимогу була коротка відповідь:

Українська Повстанська Армія — збройно-політична формація. Це підтверджують її друковані матеріали: журнал ,До зброї", „Повстанець", листівки, звернення; повстанське пісенне багатство (понад 500 пісень!).

Найкоротшими словами зміст боротьби УПА з’ясовано в одному куплеті повстанської пісні:

Ми ні за Сталіна, ні за Суворова,

Ні за Гітлера — на розум хворого,

Ми за Україну — любое безмежну,

Ні від Йоська, ні від Фріца не залежну.

УПА — всенародна збройна сила: в ній були сини і дочки всієї України, вихідці з селянства, робітництва, інтелігенції, люди різних вікових груп, але згуртовані ідеєю побудови Української Суверенної Соборної Держави.

УПА — всенародна сила, бо саме завдяки підтримці українського народу проіснувала понад десять років на Рідних Землях у постійних збройних акціях проти німецьких і російсько-большевицьких окупантів, захищаючи народ від депортації у найдальші закутки совєтської імперії.

Всенародній характер УПА визначає і те, що з ініціативи ОУН і УПА влітку 1944 року до життя покликано підпільне політичне Представництво України — Українську ІЬловну Визвольну Раду (УГВР), у складі якої націоналісти були в меншості. Президентом тієї української підпільної влади став киянин (не член ОУН) Кирило Осьмак. Це було коаліційне представництво, утворене на демократичних засадах. УГВР керувала усією збройною боротьбою УПА.

УПА боролася проти німецьких загарбників і проти російсько-большевицьких окупантів, за владу українського народу в Україні, за Українську Суверенну Соборну Державу.

УПА вже давно визнана українським народом. Але соромно перед світом і біль стискає серце кожного чес-

ного українця, що деякі нерядові політики ще й досі не усвідомили того, що за Україну, за її державну самостійність віддали кров і життя найкращі її сини і дочки — учасники УПА.

Ось уривки звернення до народу „За що бореться УПА?“:

„Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних самостійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі.

УПА бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СССР і проти німецької „Нової Европи“.

УПА з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичних програм і політичних концепцій, бо вони є знаряддям завойовницької політики імперіялістів.

УПА проти того, щоб один народ, здійснюючи імперіалістичні цілі, „визволяв”, „брав під охорону, під опіку” інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок.

УПА бореться за повне визволення українського народу з-під московсько-большевицького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.

В Українській Державі влада вважатиме за найвищий свій обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів у

своїй державі, народна влада в Україні не витрачатиме часу та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу..."

В березні 1950 р. чужоземні журналісти звернулися з проханням до Степана Бандери — Провідника ОУН — відповісти на деякі запитання. Вони поцікавилися, зокрема, до якого державного ладу змагає Організація Українських Націоналістів. С.Бандера відповів дослівно так: „До народоправства (демократії) і