Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Велике плавання 📚 - Українською

Читати книгу - "Велике плавання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велике плавання" автора Зінаїда Костянтинівна Шишова. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 111
Перейти на сторінку:
Розділ IV
МУДРІСТЬ СИНЬЙОРА ТОМАЗО

Отже, я залишився в майстерні синьйора. Томазо. Разом з Орніччо ми розтирали фарби, грунтували полотно, прибирали в кімнатах, ходили на базар і варили невибагливі страви, бо наш господар був молодий і бідний.

Найскрутніше нам було, коли синьйор Томазо прив'язував мене або Орніччо до стовпа і малював з нас святого Севастіяна, пронизаного стрілами, або юного Йосифа, якого забирали у рабство.

У Генуї важко було прожити художнику, а особливо такому безталанному в своєму ремеслі, як наш господар. Йому рідко вдавалися власні картини, і тому він переважно малював копії з картин щасливіших майстрів.

Інколи його запрошували господарі фелух[3] і каравел[4], і він малював на кормах їхніх кораблів гідр або інші чудовиська. І це був його єдиний заробіток, бо Генуя не Рим і не Флоренція, де ремесло живописця прибуткове і шанується. Неотесані генуезькі купці і капітани мало дбають про оздоблення своїх жител.

Господар наш був людиною кволою і хоровитою. З дитинства мріяв він стати вченим і порпався в книгах і картах, але батьки його віддали в науку до маляра.

Схожість нашої долі ще більше прихилила мене до нього, бо за життя мого батька мене також готували до іншого.

За бажанням батьків я мав стати священиком, але моя мати, залишившись вдовою, не могла продовжувати моє навчання. Я з тринадцяти років був змушений сам заробляти собі на харч. Коли я запитував синьйора Томазо, чому він, попри мізерні прибутки, оселився в Генуї, він, усміхаючись своєю хоровитою і доброзичливою усмішкою, підводив мене до вікна.

— Поглянь, дитино, — казав він, — чи бачив ти коли-небудь щось чудовіше від цієї фортеці або цього моря? Чи відчуваєш ти, як пахнуть гліцинії? Дякуй богові за те, що ми живемо в приморському місті, що у нас є книги, що до нас заходять капітани, купці, а інколи й просто шукачі пригод. Тобі досить висунутися з вікна, щоб довідатись, що зараз діється в портах Фландрії чи на далеких Азорських островах…

Він казав правду. І нам навіть не потрібно було висуватися з вікна, щоб довідатися про новини, бо новини самі приходили у наш рожевий будиночок біля набережної.

З ранку до пізнього вечора у нас юрмилось багато люду. Капітани і лоцмани приносили найсвіжіші вісті. І часто ми дізнавалися про ціни на товари раніше, ніж це ставало відомо панам у раді купецьких старійшин.

Опівдні, коли сонце припікало особливо дошкульно, до нас заходив спочити і відсвіжитись глашатай Альбертіно. Ми ділилися з ним нашими скромними стравами і пригощали старого вином, а він за це розповідав усі події в Генуї.

Був у синьйора Томазо ще один спосіб довідуватись про те, що діється зараз на білому світі.

Пани з банку святого Георгія, за прикладом торговельного дому Медічі[5] чи аусбурзьких купців Фуггерів[6], посилаючи своїх прикажчиків у різні міста і країни, вимагали від них детальних звітів про стан торгівлі в тих краях.

Майбутній урожай, ціни на хліб, вино і залізо цікавили купців так само, як готування до війни, ворожнеча або примирення двох сусідніх монархів або одруження королів.

Часто панові прикажчику, що заходив до нас, ми допомагали проглядати його звіти. І який я бував радий, коли серед нудного переліку цін на товари виринали такі новини:

«Потурбуйтесь розпродати наявні у вас запаси шовку, бо португальці готують велику морську експедицію. Постарайтесь вивідати у капітанів, чи відомо їм, куди вона прямуватиме».

«Заготуйте якнайбільше солонини і сухарів, бо на ці продукти протягом цілого літа буде великий попит».


Коли у господаря випадала вільна днина, ми утрьох вирушали поблукати по Генуї, яку він так любив.

«Розумна і досвідчена людина іноді з найменшої нагоди може передати іншим корисні й цікаві знання», — часто говорив синьйор Томазо.

Мені здається, що саме він і був такою розумною і досвідченою людиною.

Мандри по місту давали нам з Орніччо велику користь, бо, зустрівши кішку, добрий господар розповідав про тигрів і про інших хижих звірів далеких країн, а здибавшись з солдатом, пояснював нам походження цього слова: «soldi» — гроші, a «il soldato» — найманець, який продає своє мистецтво за гроші[7].

На вулиці Міняйлів господар звернув нашу увагу на написи над лавками міняйлів.

— «Il banco di Jacomo Fulcinelli»[8], — прочитали ми, і далі: — «Il banco di Tomaso Escolapei»[9].

Піднявши руку, господар звертав нашу увагу на мармуровий портик гарного палацу, над яким розвівався чудесний, розкішно прикрашений шовком і золотом прапор з зображенням святого Георгія Побідоносця.

— «Il banco di Genova»[10], — прочитали ми напис на палаці.

— Це будинок Генуезького республіканського банку, — сказав синьйор Томазо. — Декілька розбагатілих міняйлів, склавшись, почали за проценти позичати свій капітал людям, які бралися до заманливих прибуткових

1 ... 5 6 7 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велике плавання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велике плавання"