Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Коні не винні, Коцюбинський 📚 - Українською

Читати книгу - "Коні не винні, Коцюбинський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коні не винні" автора Коцюбинський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
ну, i що ж з то­го?

Але вiн був уже не­пев­ний, вже на­че зiв'яв. Кров одс­ту­пи­ла на мiс­це, ву­си зiл­ля­лись з ли­цем, очi втра­ти­ли твер­дiсть хо­лод­но­го льоду, там вже свi­ти­лось щось по­кiр­не i ви­ну­ва­те, ко­ли пiд­няв їх на си­на.


Завагався хви­ли­ну i нес­по­дi­ва­но за­пи­тав:


- А ста­не ж у нас об­ро­ку?


- Я розс­та­ра­юся вже… I сi­но маємо свi­же.


Не че­ка­ючи да­лi, Ан­то­ша зник в сi­нях.


- Навести ко­за­кiв!.. - зни­зав пле­чи­ма Ар­ка­дiй Пет­ро­вич, знов за­хо­див­ши по ха­тi. - Я… й ко­за­ки!.. Хто б сьому по­вi­рив?..


В йо­го ру­ках вже не бу­ло та­ких гост­рих, як пер­ше, лi­нiй.


Гнiв зiр­вав­ся, мов морська хви­ля, що вста­ла зра­зу в зе­ле­нiй лю­тi, а да­лi слиз­ну­ла i з лег­ким ши­пiн­ням по­повз­ла пi­ною по пi­соч­ку.


Крiзь од­чи­не­нi две­рi до­но­си­лось iр­жан­ня го­лод­них ко­ней, що всту­па­ли у двiр, i бряж­ча­ло оруж­жя на ко­за­ках.



***



"Страшний день" по­чи­нав­ся зов­сiм не страш­но. Пiд вiк­на­ми би­лись i цвi­рiнька­ли го­роб­цi, сон­це вста­ло та­ке ве­се­ле, що смi­ялись вiк­на, стi­ни i на­вiть пос­тiль, де спав Ар­ка­дiй Пет­ро­вич. Ще не одяг­шись, вiн пiд­бiг до вiк­на. Теп­ле по­вiт­ря м'яко штовх­ну­ло йо­го у гру­ди, а очi зра­зу спо­чи­ли на дов­гiм ря­дi кiнських блис­ку­чих за­дiв. Кре­мез­нi ко­за­ки, в од­них кольоро­вих со­роч­ках, чис­ти­ли ко­ней, i сон­це гра­ло на їх го­лих по лi­коть ру­ках, на зас­ма­ле­них ши­ях, на роз­ли­тiй нав­ко­ло во­дi.


Вiн ди­вив­ся на сон­це, на свої ни­ви, на ма­су нiг, кiнських й ко­зацьких, що од­на­ко­во сильно ту­па­ли в зем­лю, вби­рав у се­бе га­мiр пта­шок, фор­кан­ня ко­ней, гру­бi лай­ки вой­ов­ни­кiв i рап­том по­чув, що вiн го­ло­ден.


- Савка! - гук­нув вiн на цi­лу ха­ту. - При­не­си ка­ву!.. - I шус­нув на­зад у пос­тiль, щоб ще хоч тро­хи по­нi­жить ста­ре­че тi­ло.


А ко­ли Сав­ка при­нiс, вiн лю­бов­но пог­ля­нув на па­ху­чий на­пiй, по­ню­хав теп­лий ще хлiб i ви­ла­яв Сав­ку, що ко­жу­шок на сме­тан­цi за­над­то тон­кий.


Мишка со­лод­ко спа­ла, звер­нув­шись клу­боч­ком в но­гах на пос­те­лi.



Березень 1912, Капрi





Notes





1



- За­лиш, прис­лу­га слу­хає (фр.).





2



- Моя лю­ба (фр.)


1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коні не винні, Коцюбинський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коні не винні, Коцюбинський"