Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Задоволення Лілії перервав звук, який почав доноситися із коридору. Там хтось був. Дівчина навіть не встала зі стільця, бо знала, що у таку годину приходить із роботи її чоловік - Роман Кученюк.

Останнім часом він постійно так пізно приходив, бо брав додаткове навантаження, яке добряче вимотувало хлопця. Щоб працювати менеджером на пошті треба мати дуже міцні нерви, які останнім часом дуже сильно підводили цього синьоокого молодика.

Але у нього не було варіантів. Він мав додатково працювати, адже кредити не чекають. Ледь не кожного дня йому телефонували банки та повідомляли, що скоро чергова виплата. Це дратувало Романа, який без них знав, що скоро йому прийдеться вносити кошти, яких катастрофічно не вистачало.

Звісно спочатку було просто. Йому допомагала мама, але потім вона відмовила сину. Хлопець не злився за таке на неї, бо розумів, що має сам тримати на плаву свою родину, а не просити допомоги у жінки, яка сама його ростила та заради нього робила все.

Однак така її поведінка засмучувала Романа, адже у нього зараз був дуже складний період. Цього місяця хлопець мав заплатити банкам суму, що втричі перевищувала його заробітну плату, а тут ще треба за щось жити цілий місяць... Також невідомо, що захоче його Лілія.

Ця кароока дівчина була для нього сенсом життя. Без неї він нічого не хотів. Роман із кожним днем все сильніше та сильніше закохувався у неї та був ладен піти заради цієї рудої на все. Бо вона його «біла квітка», яка приносить йому щастя та спокій. Також саме таке значення мало ім'я дівчини. Роман це сам колись прочитав у якійсь книзі, але тоді він не заглянув на іншу сторінку, де було вказано, що воно ще перекладається як "вовча душа".

Проте навіть якби Роман дізнався про це, то в не перестав любити руду та виконувати її забаганки. Для нього її бажання - закон, який в ніякому разі не можна порушувати. Однак Кученюку останнім часом було дуже важко. Він не справлявся з тим психологічним тиском, який на нього падав на роботі, а також з банків.

- Нарешті ти вдома, - сказала до нього Лілія, коли він зайшов на кухню та знесилено впав на стілець. Хлопець мовчки дивився на свою дружину, яка щось пила з чашки. Також звернув увагу на її нігті. Вчора вони були ще жовтими, а сьогодні її руки прикрашав чорний колір

- У тебе новий манікюр, - промовив Роман.

- Так, - поглянула на свої пальці руда. - Тобі подобається?

- Звісно.

- Мені також. Я вранці пішла до іншого салону, де мені зробили таку красу. Звісно обійшлося мені це в вдвічі дорожче, але воно того коштує.

- Угу, - протягнув Роман, який згадав скільки йому за цей місяць треба заплатити коштів.

- Щось сталося? - запитала дівчина, яка помітила, що її чоловік змарнів.

- Мені сьогодні з банків телефонували, - відказав він.

- І?

- Треба через декілька днів внести виплати.

- Так у чому тоді проблема? - питалася Лілія, дивлячись у сумні очі молодика.

Роман сумно засопів носом. Інколи така безпорадність дружини дратувала його, але ніколи за це не дорікав, проте інколи дуже хотілося з її боку підтримки, а не чергового списку з бажаннями.

- Сума дуже велика, а зарплати мені не вистачить, - пояснив Роман, дивлячись на Лілію, яка вмить засумувала. Її губки надулися, а брови опустилися вниз. Кученюку вмить хотілося встати та обійняти свою дружину. Його дівчинка не має відчувати такі емоції.

- Можна спробувати у твоєї матері взяти, - запропонувала вона.

Роман заплющив очі. Він знав, що цей варіант абсолютно не підходить, бо вона чітко дала зрозуміти, що більше не дасть грошей.

- Ліліє, - став говорити він та зловив лютий погляд дівчини . Хлопець боявся такого стану дружини. Він хотів бачити її завжди усміхненою та щасливою, а не такою як зараз, бо дуже боявся, щовона покине його.

- Твоя мама егоїстка! - гримнула руда та встала на ноги, чим показала свою струнку фігуру.

- Ліліє, я не...

- Що ти не? А? Що? Невже твоїй мамі шкода грошей? Куди вона їх витрачає? На косметику, одяг, їжу? А хіба дітям не треба допомагати? Ні? Я взагалі шокована! Має одного сина і шкодує для нього коштів!

- Ліліє, - знову протягнув синьоокий, але дівчина пішла з кухні до спальні.

Хлопець завмер на місці. Зараз він відчував себе жахливо, адже засмутив кохання всього свого життя. Але Роман не мав вибору. Його мама не дасть грошей, бо дуже не любить Лілію.

Кученюк не був ідіотом та знав причину – його дружина дуже багато всього хоче, а він не може їй відмовити. Проте таке кохання. Йому було приємно бачити щасливе обличчя рудої, коли він дарував їй прикраси, купував сукні, сумки, туфлі чи щось інше. Тоді вона розцвітала та ставала ще кращою, а мати вважала, що так не має бути.

- Твоя Лілія жахлива! Не можна мати такий "апетит"! Хіба ти не розумієш, що з кожним днем стає все гірше та гірше?

- Мамо, але я її кохаю...

- Я знаю, мій дурненький сину, але увімкни свою голову. Вона тебе використовує!

- Мамо...

- Романе, я тебе люблю, але моє терпіння не залізне.