Читати книгу - "Життєписи дванадцяти цезарів"

двічі: спочатку — з Емілією Лепідою, Августовою правнучкою, а згодом — з Лівією Медуллиною, що мала прізвисько Камілла й походила з давньої родини диктатора Камілла. Із першою розійшовся, навіть не одружившись, через те, що її батьки образили Августа, друга захворіла й померла того ж дня, на який було призначено весілля. 2. Відтак одружився із Павлиною Ургуланиллою, донькою тріумфатора, а після неї — з Елією Петиною, донькою консуляра. Проте розійшовся з обома: з першою — через незначні сварки, а з Ургуланиллою — через її жахливу розпусту й підозру в убивстві. Після всього цього взяв собі за жінку Валерію Мессалину, доньку Барбата Мессали, свого родича. Та довідавшись, що вона попри розмаїті ганебні вчинки при свідках підписала договір про одруження із Гаєм Силієм, покарав її смертю. А на зібранні преторіанців заприсягнув, що не одружуватиметься більше, бо всі шлюби принесли йому багато лиха, а як лиш закортить йому, то нехай вони власноруч зарубають його мечами. 3. Але все ж не зміг втриматися від спокуси одружитися знову — ще один раз із Петиною, з якою колись розлучився, а невдовзі — з Лолією Павлиною, яка колись була дружиною Гая Цезаря. Однак спокушений лестощами Агриппіни, доньки свого брата Германіка, що користувалася своїм родинним правом на поцілунки й пестощі, знайшов таких, які на найближчому засіданні сенату постановили, що він змушений одружитися з нею задля інтересів республіки. Також й іншим дозволили вступати у подібні шлюби, які до того часу вважалися кровозмішанням. Тож одразу на наступний день він одружився із нею, але ніхто більше не наслідував його приклад, хіба що якийсь вільновідпущеник та ще один старший центуріон, і на цих шлюбних церемоніях був присутній він сам разом з Агриппіною.

27. Мав дітей від трьох жінок: від Ургуланилли — Друза й Клавдію, від Петини — Антонію, від Месаллини — Октавію, а також сина Германіка, якого згодом назвав Британіком. Друз помер ще юнаком, оскільки задушився грушею, підкидаючи її угору та лапаючи ротом — лиш кілька днів після того, як заручився із донькою Сеяна. Це мене сильно дивує, а до того ж, деякі вважають, що його вбив Сеян. Клавдія була донькою Ботера, його вільновідпущеника, і хоча вона народилася через п’ять місяців після розлучення[538] і її уже почали годувати, все ж наказав залишити її без одежі під дверима матері. 2. Антонію видав спочатку за Гнея Помпея Великого, а згодом — за Вавста Суллу, і обидва були дуже знатними юнаками; Октавію видав за Нерона, свого пасинка, хоча вона й була заручена із Силаном. Британік народився на двадцятий день його правління, а в час другого консульства часто показував свого малюка на зборах воїнів, підносячи на руках, на видовищах виносив його до народу, пригортаючи до грудей або підносячи над собою, бажаючи йому щастя під оплески юрби. Із своїх зятів Нерона всиновив, а Помпея та Силана не лише відштовхнув, а навіть стратив.

28. Із своїх вільновідпущеників найбільше любив євнуха Позида, і йому, наче воїну, під час британського тріумфу подарував декоративного списа[539]. Так само любив Фелікса, що був одружений з трьома царицями, і його призначив керівником когорт і загонів кінноти а також провінції в Юдеї. Також любив Гарпократа, і йому надав привілей пересуватися по місту в лектиці та влаштовувати народні розваги. Ще більше любив Полібія, свого наукового радника, який часто навіть прогулювався у супроводі двох консулів. Та понад усе любив Нарциса, свого секретаря, і Палланта, свого скарбника: охоче дозволяв сенатові нагороджувати їх не тільки величезними преміями, але й квесторськими та преторськими відзнаками. Окрім того, сам закривав очі на всілякі їхні збагачення та грабунки, так що коли скаржився на нестачу грошей у казні, йому влучно відповіли, що стане багатим, якщо увійде до спілки з двома вільновідпущениками.

29. Для всіх цих людей, та й навіть для жінок, він був не правителем, а виконавцем їхніх особистих забаганок та примх, і прагнучи вдовольнити їх, роздавав громадські та військові посади, скасовував та здійснював покарання, і у більшості випадків навіть нічого не знав та й навіть ні про що не здогадувався. Не буду перераховувати усе до дрібниць, як, скажімо, відкликання його нагород, скасування вироків, таємно змінені, а то й очевидно неправдиві накази про призначення на посади: без жодного чіткого звинувачення, не надавши можливості захиститися, стратив Аппія Силана, свого тестя, а також обох Юлій — одна була донькою Друза, друга — Германіка; така ж доля спіткала Гнея Помпея, чоловіка його старшої доньки та Луція Силана, зарученого з його молодшою донькою. 2. Помпея зарізали, коли він був у ліжку зі своїм хлопчиком-улюбленцем, Силана змусили відмовитися від посади претора четвертого дня перед січневими календами та накласти на себе руки перед самим новим роком, якраз у день одруження Клавдія й Агриппіни. Тридцять п’ять сенаторів та понад триста римських вершників стратив із неймовірною байдужістю. Коли ж центуріон, сповіщаючи про страту одного консуляра, сказав, що наказ виконано, Клавдій відповів, що такого наказу не давав, але схвалив зроблене, бо вільновідпущеники запевнили його, що воїни із власної волі виконували свій обов’язок помститися за імператора. 3. Але всілякі помисли перевершує те, що він як свідок був присутній на одруженні Мессалини із коханцем Силієм, про що навіть підписав документ. Його переконали, що це одруження є фіктивним та необхідним, аби відвернути від нього самого та перенести на когось іншого небезпеку, про яку сповістило знамення.

30. Поважності та достоїнства не бракувало йому — але лиш тільки тоді, коли він стояв чи сидів, але найбільше — коли лежав. Був досить високий і зовсім не худий, миловидий, мав чудове сиве волосся та гарну шию. Але коли ходив, то давалися взнаки дещо слабі коліна; коли ж він спокійно чи заповзято щось робив, то багато що у ньому викликало відразу: неприємно сміявся, жахливо гнівався, аж піна виступала на устах, із носа текло, до того ж і язик заплітався, голова тряслася завжди, а коли рухався — то ще сильніше.

31. Хоча й замолоду не мав доброго здоров’я, однак під час правління воно не підводило його, за винятком болю у шлунку, через що він подумував навіть про самогубство, як сам говорив.

32. Часто влаштовував гучні та пишні бенкети в розкішних палатах, де могло поміститися до шестиста чоловік водночас. Бенкетував навіть над водостоком Фуцинського озера та заледве не втопився, коли вода раптово вийшла із берегів. На кожен бенкет запрошував своїх дітей, а також юнаків та