Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Беру свої слова назад 📚 - Українською

Читати книгу - "Беру свої слова назад"

284
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Беру свої слова назад" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 156
Перейти на сторінку:

Якщо ж заперечувати агресивні наміри і задуми командування Червоної Армії, тоді не тільки генерал-майора Климовського, а й генерала армії Жукова слід вважати кретинами і злочинцями.

4 -

Ще запитання: як сталося, що величезну фортецю із зовнішнім периметром у 45 кілометрів оточили за кілька годин?

Перед самим крахом Радянського Союзу відповідь на це питання дав заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР генерал армії М.А. Гарєєв: «На ділянці протяжністю 80-100 кілометрів північніше і південніше Бреста взагалі не було військ» (Мужество. 1991. No 5. С. 256).

Ось причина оточення. З одного боку, «в Бресті накопичилася величезна кількість військ» (Л.М. Сандалов. На московському напрямку. С. 58), з іншого - правіше і лівіше Бреста на десятки кілометрів - нікого. Дике збіговисько в центрі, а фланги відкриті. При такому розташуванні радянські війська в Бресті були просто підставлені під оточення і розгром.

Чим же ці війська займалися? Якщо справа і зліва від міста на сотню кілометрів кордон не захищав ніхто, то, можливо, війська у Бресті готували оборону самого міста і фортеці?

Зовсім ні. «На оборону самої фортеці за окружним планом призначався лише один стрілецький батальйон з артдивізіоном» (Там же. С. 52).

Стрілецький батальйон 1941 року - 827 осіб. Якщо, звичайно, він повністю до останньої людини вкомплектований. Радянські ж генерали та історики в погонах запевняли нас, що скрізь був жахливий некомплект.

Артилерійський дивізіон - 12 гармат і 220-296 осіб в залежності від типу гармат і тяги.

Якщо розставити один батальйон і один артилерійський дивізіон по зовнішньому периметру Брестської фортеці, то на кожному з 45 кілометрів буде більше двадцяти бійців. Але це теоретично. На практиці їх буде менше. Тому що не всі у стрілецькому батальйоні - стрільці з гвинтівками. У стрілецькому батальйоні є мінометна рота і протитанковий взвод. Їх треба тримати ближче до командного пункту, щоб у потрібний момент розгорнути в правильному напрямку. І в артилерійському дивізіоні не всі солдати при гарматах. І в батальйоні, і в артилерійському дивізіоні є і медики, і кухарі, і зв'язківці, і старшини в ротах і батареях, і писарі в штабі, хтось у каптьорці сидіти повинен, чоботи рахувати, а хтось повинен забезпечувати особовий склад грошовим і тютюновим постачанням, хтось постачати набоями і снарядами, підвозити хліб і кашу, хтось повинен доглядати за кіньми або обслуговувати машини. Хтось повинен командувати, управляти вогнем батарей, вести спостереження, оцінювати обстановку, приймати рішення, віддавати накази, стежити за їх неухильним виконанням. Розвідка працювати повинна. І виходить, що в стрілецькому батальйоні чистої піхоти з гвинтівками і ручними кулеметами - 36 відділень по 12 осіб у кожному. Якщо ці відділення повністю укомплектувати і якщо посадити їх по зовнішньому периметру, то виходить більше кілометра на відділення. Але тоді всередині фортеці - в цитаделі, у трьох передмостових укріпленнях, в бастіонах і фортах - взагалі не залишиться піхоти. І в резерві у командира батальйону не залишиться ні взводу, ні відділення піхоти. Чим він дірки в обороні закривати буде? І як бідному командиру батальйону всім цим воїнством управляти, якщо рідкий ланцюжок сидить по периметру? Гінців на велосипеді посилати? Та ж фортеця вся річками, каналами і ровами порізана. Начебто Венеція.

І 12 гармат на всіх. Якщо згадати протитанковий взвод батальйону, тоді гармат буде 14. Теж по периметру розставити? Не густо вийде. Або в кулак зібрати? Виходить ріденький кулачок. І як накажете управляти вогнем? На всі напрями артилерійських спостерігачів вислати? Так немає їх стільки в дивізіоні.

Отже, велике скопище військ у величезній фортеці і поряд з нею, але для оборони фортеці виділено стільки військ, що ледь вистачить для несення вартової служби. А всіх інших навіщо сюди пригнали? Заради чого, якщо не заради оборони?

Можливо, інші батальйони, полки та дивізії оборону не в фортеці, але навколо фортеці готували?

Знову ж таки ні. «Окопи будувалися переважно у вигляді окремих прямокутних осередків на одну-двох людей без ходів сполучення, без маскування; протитанкові загородження створювалися тільки на окремих ділянках у вигляді протитанкових ровів і надовбів. Протипіхотні загородження НЕ мінувалися. Командних і спостережних пунктів і сховищ була незначна кількість» (Л.М. Сандалов. Перші дні війни. С. 46).

З цієї цитати ми дізнаємося дві важливі речі.

По-перше, мінно-вибухові загородження взагалі не використовувалися. Ні протитанкові, ні протипіхотні. Надовби і рови гарні проти танків. Але тільки якщо позаду них - окопи та траншеї. Та не порожні, а зайняті військами, які своїм вогнем ворожих саперів до загороджень не підпускають. Якщо ж ніхто рови і надовби не охороняє і вогнем не прикриває, то немає від них пуття. Підійдуть ворожі сапери, не поспішаючи встановлять заряди, підірвуть надовби або завалять стінки рову. Роботи на десять хвилин. Або на п'ять. Ще простіше: противник такі загородження може обійти. Тим більше що вони не суцільні, а тільки на окремих напрямках. Як уточнює генерал-полковник Сандалов, «кількість загороджень була незначною». Головне, такі загородження видно противнику. І з землі, і з повітря. Противник на них не полізе. А ось протитанкові міни не видно. Крім того, вони не тільки зупиняють супротивника, але й убивають його і калічать. Ось картинка була б: виповзають танки Ґудеріана з річки і прямо на мінне поле. Але не було протитанкових мінних полів. Як і протипіхотних. Можна було б надовби дротом обплести і протипіхотними мінами начинити, щоб ворожим саперам служба медом не здавалася. Але цим теж ніхто не займався.

По-друге, в районі Бреста чотири радянські стрілецькі й одна танкова дивізії траншей не копали. Стрілецькі осередки на одну-дві особи не були пов'язані між собою траншеями і ходами сполучення. А якщо так, то проти сильного противника утримати таку «оборону» неможливо. Як постачати стрільців набоями? Як їх годувати? Як міняти на час сну і відпочинку? Як виносити поранених? Як перекинути резерв туди, де ворог явно готує прорив? Як стрільцями керувати? Як командиру відділення перевірити, чи не спить боєць у своєму окопі? Чи веде бій?

1 ... 59 60 61 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Беру свої слова назад"