Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Якщо ж заперечувати агресивні наміри і задуми командування Червоної Армії, тоді не тільки генерал-майора Климовського, а й генерала армії Жукова слід вважати кретинами і злочинцями.

Ще запитання: як сталося, що величезну фортецю із зовнішнім периметром у 45 кілометрів оточили за кілька годин?

Перед самим крахом Радянського Союзу відповідь на це питання дав заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР генерал армії М.А. Гарєєв: «На ділянці протяжністю 80-100 кілометрів північніше і південніше Бреста взагалі не було військ» (Мужество. 1991. No 5. С. 256).

Ось причина оточення. З одного боку, «в Бресті накопичилася величезна кількість військ» (Л.М. Сандалов. На московському напрямку. С. 58), з іншого - правіше і лівіше Бреста на десятки кілометрів - нікого. Дике збіговисько в центрі, а фланги відкриті. При такому розташуванні радянські війська в Бресті були просто підставлені під оточення і розгром.

Чим же ці війська займалися? Якщо справа і зліва від міста на сотню кілометрів кордон не захищав ніхто, то, можливо, війська у Бресті готували оборону самого міста і фортеці?

Зовсім ні. «На оборону самої фортеці за окружним планом призначався лише один стрілецький батальйон з артдивізіоном» (Там же. С. 52).

Стрілецький батальйон 1941 року - 827 осіб. Якщо, звичайно, він повністю до останньої людини вкомплектований. Радянські ж генерали та історики в погонах запевняли нас, що скрізь був жахливий некомплект.

Артилерійський дивізіон - 12 гармат і 220-296 осіб в залежності від типу гармат і тяги.

Якщо розставити один батальйон і один артилерійський дивізіон по зовнішньому периметру Брестської фортеці, то на кожному з 45 кілометрів буде більше двадцяти бійців. Але це теоретично. На практиці їх буде менше. Тому що не всі у стрілецькому батальйоні - стрільці з гвинтівками. У стрілецькому батальйоні є мінометна рота і протитанковий взвод. Їх треба тримати ближче до командного пункту, щоб у потрібний момент розгорнути в правильному напрямку. І в артилерійському дивізіоні не всі солдати при гарматах. І в батальйоні, і в артилерійському дивізіоні є і медики, і кухарі, і зв'язківці, і старшини в ротах і батареях, і писарі в штабі, хтось у каптьорці сидіти повинен, чоботи рахувати, а хтось повинен забезпечувати особовий склад грошовим і тютюновим постачанням, хтось постачати набоями і снарядами, підвозити хліб і кашу, хтось повинен доглядати за кіньми або обслуговувати машини. Хтось повинен командувати, управляти вогнем батарей, вести спостереження, оцінювати обстановку, приймати рішення, віддавати накази, стежити за їх неухильним виконанням. Розвідка працювати повинна. І виходить, що в стрілецькому батальйоні чистої піхоти з гвинтівками і ручними кулеметами - 36 відділень по 12 осіб у кожному. Якщо ці відділення повністю укомплектувати і якщо посадити їх по зовнішньому периметру, то виходить більше кілометра на відділення. Але тоді всередині фортеці - в цитаделі, у трьох передмостових укріпленнях, в бастіонах і фортах - взагалі не залишиться піхоти. І в резерві у командира батальйону не залишиться ні взводу, ні відділення піхоти. Чим він дірки в обороні закривати буде? І як бідному командиру батальйону всім цим воїнством управляти, якщо рідкий ланцюжок сидить по периметру? Гінців на велосипеді посилати? Та ж фортеця вся річками, каналами і ровами порізана. Начебто Венеція.

І 12 гармат на всіх. Якщо згадати протитанковий взвод батальйону, тоді гармат буде 14. Теж по периметру розставити? Не густо вийде. Або в кулак зібрати? Виходить ріденький кулачок. І як накажете управляти вогнем? На всі напрями артилерійських спостерігачів вислати? Так немає їх стільки в дивізіоні.

Отже, велике скопище військ у величезній фортеці і поряд з нею, але для оборони фортеці виділено стільки військ, що ледь вистачить для несення вартової служби. А всіх інших навіщо сюди пригнали? Заради чого, якщо не заради оборони?

Можливо, інші батальйони, полки та дивізії оборону не в фортеці, але навколо фортеці готували?

Знову ж таки ні. «Окопи будувалися переважно у вигляді окремих прямокутних осередків на одну-двох людей без ходів сполучення, без маскування; протитанкові загородження створювалися тільки на окремих ділянках у вигляді протитанкових ровів і надовбів. Протипіхотні загородження НЕ мінувалися. Командних і спостережних пунктів і сховищ була незначна кількість» (Л.М. Сандалов. Перші дні війни. С. 46).

З цієї цитати ми дізнаємося дві важливі речі.

По-перше, мінно-вибухові загородження взагалі не використовувалися. Ні протитанкові, ні протипіхотні. Надовби і рови гарні проти танків. Але тільки якщо позаду них - окопи та траншеї. Та не порожні, а зайняті військами, які своїм вогнем ворожих саперів до загороджень не підпускають. Якщо ж ніхто рови і надовби не охороняє і вогнем не прикриває, то немає від них пуття. Підійдуть ворожі сапери, не поспішаючи встановлять заряди, підірвуть надовби або завалять стінки рову. Роботи на десять хвилин. Або на п'ять. Ще простіше: противник такі загородження може обійти. Тим більше що вони не суцільні, а тільки на окремих напрямках. Як уточнює генерал-полковник Сандалов, «кількість загороджень була незначною». Головне, такі загородження видно противнику. І з землі, і з повітря. Противник на них не полізе. А ось протитанкові міни не видно. Крім того, вони не тільки зупиняють супротивника, але й убивають його і калічать. Ось картинка була б: виповзають танки Ґудеріана з річки і прямо на мінне поле. Але не було протитанкових мінних полів. Як і протипіхотних. Можна було б надовби дротом обплести і протипіхотними мінами начинити, щоб ворожим саперам служба медом не здавалася. Але цим теж ніхто не займався.

По-друге, в районі Бреста чотири радянські стрілецькі й одна танкова дивізії траншей не копали. Стрілецькі осередки на одну-дві особи не були пов'язані між собою траншеями і ходами сполучення. А якщо так, то проти сильного противника утримати таку «оборону» неможливо. Як постачати стрільців набоями? Як їх годувати? Як міняти на час сну і відпочинку? Як виносити поранених? Як перекинути резерв туди, де ворог явно готує прорив? Як стрільцями керувати? Як командиру відділення перевірити, чи не спить боєць у своєму окопі? Чи веде бій?